Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту

25. Друга збірка приповідок Соломона гл. гл. 25-29

1 Це теж приповідки Соломона, | що їх були переписали мужі Єзекії, царя Юдеї. 2 Слава Божа в таїнстві слова, | а царів слава - досліджувати слово. 3 Як неба висота, і як землі глибина, | так серце в царів недослідне. 4 Відділи жужель від срібла, | і ливар з нього зробить посуд. 5 Усунь лихого з-перед царя, | і справедливістю престол його зміцніє. 6 Перед царем не величайся | і на місці для вельмож не зупиняйся. 7 Бо ліпше, коли тобі кажуть: “Вийди сюди”, | ніж як тебе понизять перед князем, | що його бачили твої очі. 8 Судитись не хапайся, | бо що будеш наприкінці чинити, | коли твій ближній тебе засоромить? 9 Залагодь твою сварку з ближнім, | і тайни другого не зраджуй, 10 щоб, як почує хтось, не насміявся з тебе, | - і твоя слава не відступить від тебе. 11 Золоті яблучка в оправі срібній, | - слово сказане до речі. 12 Як кульчик золотий та щирозлотна прикраса, | - так мудрий докоритель для уважного вуха. 13 Що в жнива сніжна прохолоде | те вірний посланець тому, хто його посилає: | приносить бо відраду душі свого пана. 14 Як хмари й вітер без дощу, | отак і чоловік, що хвалиться лжедарами. 15 Довготерплячістю можна правителя переконати; | м'який язик ломить і тверду кістку. 16 Знайшов ти мед, їж, скільки потребуєш, | та гляди, щоб з переситу не довелося його вертати. 17 Багато не вчащай до дому друга твогс, | а то йому набриднеш, і тебе він зненавидить. 18 Що довбня, меч та стріла гостра, | - те чоловік, який на ближнього ложно свідчить. 19 Що спорохнілий зуб і нога вивихнута, | те саме надія на зрадливого в день нещастя. 20 Як той, хто скидає одіж холодного дня, | і як оцет на салітру, - такий той, | хто співає пісні зажуреному серцю. 21 Як ворог твій голодний, нагодуй його хлібом, | як хоче пити, подай води напитись, 22 бо ти збереш на його голову вугілля гаряче, | і Господь заплатить тобі. 23 Північний вітер дощ наганяє, | язик потайний - лице сердите. 24 Ліпше сидіти в кутку на покрівлі, | ніж із жінкою сварливою в спільній хаті. 25 Як вода холодна людині в спразі, | так добра вістка з далекої країни. 26 Як скаламучена криниця, джерело зіпсуте, | так праведник, що піддається злому. 27 Воно не добре багато їсти меду, | і неславно людям досліджувати власну славу. 28 Що місто збурене й без мурів, | те людина, що не панує над собою.