Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
8) в інших випадках, встановлених законами України.
1. Коментована стаття визначає підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. За загальним правилом, випадки, коли таке клопотання не задовольняється, повинні бути передбачені міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, на підставі якого здійснюється визнання і виконання рішення іноземного суду.
2. Частина друга врегульовує ситуації, коли підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду у міжнародному договорі не визначені. Тоді у задоволенні клопотання може бути відмовлено з підстав, передбачених ч. 2 ст. 396 ЦПК України.
Стаття 397. Оскарження ухвали суду
1. Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені цим Кодексом.
1. Коментована стаття передбачає можливість оскарження в порядку та строки, передбачені ЦПК, ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. В даному випадку, вважаємо, треба керуватися загальними правилами і строками апеляційного оскарження, незважаючи на те, що ч. 1 ст. 293 ЦПК України серед ухвал, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, не передбачає ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Адже ухвала суду в таких справах — це єдиний вид судових рішень, якими може завершуватися розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, і інакшого способу її оскарження не передбачено.
Стаття 398. Звернення до примусового виконання рішення іноземного суду
1. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом.
1. Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду набирає законної сили відповідно до ст. 223 ЦПК України. Після набрання ухвалою законної сили на підставі рішення іноземного суду суд видає виконавчий лист. Далі виконання рішення здійснюється в загальному порядку відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Глава 2. ВИЗНАННЯ РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО СУДУ, ЩО НЕ ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ ВИКОНАННЮ
Стаття 399. Умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
1. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.01.2010р. № 1837-VI)
1. Мінською конвенцією держав — членів СНД (ст. 52) передбачено, що рішення іноземного суду немайнового характеру, які не потребують виконання, винесені судом кожної договірної сторони, після набрання ними законної сили визнаються на територіях інших договірних сторін без спеціального провадження, якщо установою юстиції запитуваної договірної сторони раніше у цій справі не було винесено рішення, що набрало законної сили, або якщо згідно з даною Конвенцією, а в непередбачених нею випадках — відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої рішення має бути виконано, ця справа не належить до виключної компетенції установ юстиції останньої.
2. Визнанням іноземного судового рішення в Україні є дозвіл нашої держави на поширення його дії на територію України з такими ж правовими наслідками, які виникають в результаті набрання законної сили рішенням, винесеним судами України. Визнання — це надання юрисдикційному акту іноземної держави сили і значення рішення суду України, яке не вимагає застосування примусових заходів на захист і поновлення порушеного права.
3. Відповідно до коментованої статті рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні. Тобто умови визнання таких рішень є тотожними умовам визнання та виконання рішень іноземного суду, які підлягають примусовому виконанню (див. коментар до ст. 390 ЦПК України).