Шістка воронів

— Ти недалекоглядний щодо цього, Гелваре, — мовив Бреккер. — Інша банда може викрасти Бо Юл-Баюра раніше за нас. Шуанці. Можливо, равканці. Усі вже склали собі якісь плани дій. Суперечки щодо кордонів і давнє суперництво не мають жодного значення для Керчу. Торговельна Рада дбає лише про ринок, і вони хочуть упевнитися, що інформація про юрду парем залишиться тільки чуткою, та й по всьому.

— Тож провести злочинців до серця Фієрди, щоб вони викрали надважливого в’язня, — це мало не акт патріотизму? — уїдливо поцікавився Матаяс.

— Що ж, я навіть не розраховую, що чотири мільйони крюґе змусять тебе вагатися.

Матаяс сплюнув.

— Залиш свої гроші собі. Удавися ними.

Раптом йому сяйнула думка — грішна, варварська, але це було єдине, що могло дозволити йому повернутися до Пекельних Воріт зі спокійним серцем, навіть якщо без язика. Він відхилився назад настільки, наскільки йому дозволяли пута, і зосередився на Бреккерові.

— Я укладу з тобою угоду.

— Слухаю.

— Я не піду з тобою, але дам тобі план Двору. Це принаймні допоможе тобі минути перший контрольно-пропускний пункт.

— І скільки коштуватиме мені ця дорогоцінна інформація?

— Мені не потрібні твої гроші. Я дам тобі план задурно. — Матаясові було соромно промовляти ці слова, але він не здавався. — А ти дозволиш мені вбити Ніну Зенік.

Тендітна бронзова панянка видала звук, що мав символізувати огиду, — зрозуміло, вона ставилася до нього з презирством. Хлопець, що сидів за столом, припинив малювати свої закарлючки, його щелепа відвисла. Тим не менше Каз не був здивованим. Здавалося навіть, що ця ситуація тішить його. Матаяс здригнувся від думки, що демон точно знав, як тут усе розгортатиметься. — Я можу запропонувати тобі дещо краще, — сказав Каз.