Оті з Десятої Тисячі

Зустріч відбулася в самісінькій глибині Чорної Ріки, на межі Дванадцятої і Тринадцятої Тисяч.

— Це вони! — кричала Алька.

— Це вони! — кричав Іон.

А екіпажі «Альфи» та «Бети» збіглися до екранів і візирів.

Усі вже знали, що ніхто інший, а тільки діти з «Розвідника» могли з'явитися тут на КБ-803. На «Альфі» цю можливість вирахував, — через півгодини після того, як застряг у Ріці, — сам Марім; на «Беті» аналогічні результати одержав астрограф Ієронім Брошкідзе. Але тільки Чандра Рой і Гелена Согго щиро вірили, що зустріч відбудеться, і саме вони безперервно чергували на постах спостереження в своїх космольотах. Доля справедливо винагородила їх: Чандра Рой на «Беті», а Гелена Согго на «Альфі» побачили те, чого так чекали, і закричали щосили:

— Це вони! Це вони! Дивіться, це вони!

І тільки згодом на обох космольотах прозвучали правильні повідомлення спостерігачів:

— КБ-803 підходить по сліду, віддаль двадцять кілометрів, сигналізація світлова!

І цілком природно, що всі члени екіпажів, крім хіба пілотів, збіглися до екранів і візирів. Навіть най-стриманіші й найвідповідальніші люди залишили свої пости. Тут дехто може здивуватися, ба навіть обуритися.

Але не дивуйтеся цьому бракові дисципліни.

Адже ще мить тому обидва екіпажі були впевнені, що безповоротно летять у космічну безодню, що ніколи вже не повернуться до рідної Сонячної системи, що немає для них порятунку.

Ніхто не хотів покірно чекати смерті. Тому на обох космольотах відразу ж узялися до роботи, тобто почали боротьбу за життя, повітря, їжу.

Найперше об'єднали «Альфу» й «Бету». Були закинуті троси, і обидва космольоти вже з годину йшли поряд.

Одночасно розпочали науково-дослідну роботу інші групи, організовані зразу ж по катастрофі: групи харчування, зв'язку, повернення, а також група дослідження Чорної Ріки.

Люди працювали звично й спокійно. Дотепники жартували. Орм Согго співав, Марім насвистував… Зрештою, всі були трохи схвильовані — як люди, що одержали нове завдання. А цього разу завдання випало особливо важке.

Коли б не це приховане хвилювання, можна було б подумати, що не сталося нічого незвичайного. Якщо не вважати за незвичайне те, що разом із Чорною Рікою «Альфа» та «Бета» летіли в космічну безодню.

Правда, в обох космольотах знали, що є невеличка надія на порятунок, але, — як уже згадувалося, — крім Чандри й Гелени, ніхто в це не вірив.

Отож, коли в обох космольотах пролунав крик: «Це вони!», а потім: «КБ-803 підходить по сліду»… — ніхто, крім пілотів Маріма й Орма, не зміг перебороти спокусу побачити допомогу, що наближалася.

Всі дивилися мовчки. Тиснули руки Гелені, Яну й Чандрі. Хтось промовив: «Вони зробили неможливе». А ще хтось: «Друзі, троє дітей принесли нам надію на порятунок».

Людські думки ходять одними дорогами. І так само, як недавно на Головній Базі Долорес поправила Назима, так зараз на «Альфі» Ебенезар Ліон, один із найвидатніших математиків світу, також запротестував проти слова «діти».

— Ні, — сказав він, — не діти, а троє справжніх людей принесли нам надію на порятунок.

І всі, хто його чув, мовчки кивнули. Осяяні новою надією, очі вп'ялися в силует космольота КБ-803, що згідно плану Супера розмовляв із «Альфою» та «Бетою» світловими сигналами, тримаючись дещо віддалік.