Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Юмористическая проза » Інтерв’ю з колоритним дідом
Інтерв’ю з колоритним дідом - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Інтерв’ю з колоритним дідом

Электронная книга - «Інтерв’ю з колоритним дідом». Краткое содержание книги:

Динамічні, дотепні гуморески українського радянського письменника добре відомі читачам. Головні мішені для іронічних стріл сатирика — новітні маски всіляких пристосуванців, міщанські погляди на життя, бездуховне існування.
До збірки увійшли гуморески, сатиричні вірші, пародії, комедійні сценки, афоризми.
1 ... 43 44 45 46 47 48 49 50 51 ... 77
Перейти на страницу:

ТЮГ.

-

Шукаю світильник розуму.

А. Спірантов.

КРИЖАНІ УСМІШКИ

ВЛАСНА ДУМКА

Наш шеф увів колегіальність.

– Чудово! – зрадів новий колега Таран. – Є можливість висловити власну думку. Бо я встиг переконатися, що шеф – елементарний невіглас.

– І до того ж він не поінформований про свою манюпусіпьку ваду, – лагідно уточнив Марик Аврелій.

– Вважайте ваше відкриття службовою таємницею, – втрутився я. – Бо вилетите з власною думкою за власним бажанням, аж гай зашумить.

– Колеги! – заявив Таран. – Пробачте за кумпанію. Але я гомо сапієнс, що в перекладі з іноземних мов означає «мисляча людина», а тому ніколи не відмовлюсь од власної думки.

І ми попаняли на обговорення.

Шеф подивився крізь нас (він завжди дивився крізь нас, мабуть, у ясну далечінь) і сказав:

– Я остаточно відхилив проект під девізом «Посмішка». Нну?

Ми наввипередки погодилися. Лише новий колега Таран пробурмотів:

– У мене є власна думка з цього приводу.

На щастя, шеф не звернув уваги на сакраментальну репліку і радився далі:

– Я зняв головного інженера промкомплексу, бо він дуже розумний. Нну?

Ми наввипередки погодилися. А новий колега Таран знову витиснув із себе:

– У мене є власна думка з цього приводу.

Шеф скривився, але зберіг колегіальність:

– Я дав категоричну вказівку перекинути людей з культурних об’єктів на каналізаційні роботи. Нну?

Ми наввипередки погодилися. Новий колега Таран втер піт, але не здав своїх позицій:

– У мене є власна думка з цього приводу.

– Браво... – прошепотів Марик Аврелій.

Качкорот вдав, ніби чухає потилицю, і підпільним помахом руки привітав звитяжця.

Я теж продемонстрував солідарність: лунко висякався.

– Здається, хтось розпатякався, – скреготнув шеф. – Будемо кінчати. Я безповоротно вирішив наплювати на всі оті плитки, кераміки, мозаїки, які нібито облагороджують наші блоки. Нну?

Ми наввипередки закахикали, зиркаючи на зблідлого Тарана. Шеф почав повільно підніматися:

– Нуну? Порадимося наостанок... Може, в когось з кандидатів на виліт є власна думка?

– Так! – твердо відповів новий колега Таран. – Ось моя власна думка з цього приводу: начальству видніше...

ЛЕГКИЙ ХЛІБ

Я сів на поезію. В журналі.

Попередили: поети – натури ніжні. Можуть побити.

Наліг на рукописи. Віршів – до стелі. Переконуюся: поезія сягнула значних висот.

Згадую критерії: художність та ідейність.

Дивлюсь. Є художність, нема ідейності. Є ідейність, нема художності.

Чухаю потилицю. Лисина жевріє, йду на грозу. Відбираю молодих класиків та здібних ветеранів.

Відповідаю «та іншим»: «Вчіться на світових шедеврах. З незмінною прихильністю...»

Отримую на це зливу листів. Кращі твори нецензурної преси. Переплутав кількох обласних корифеїв з початківцями. Луплять дуплетом. Одни лист – мені. Копія – в Спілку.

Вліз!

Далі в ліс: приймаю авторів.

Атакує поетеса. Є форми, нема змісту.

Штурмує лірик. Є кучері, нема серця.

Пішли косяком. В одних – символи. В інших – порохня в порохівницях.

Беруть за горло:

– Друкуй! Мистецтво вимагає жерти!

На закуску– початківці. Накидаю оком: вірші – слаботонічні, біцепси – титанічні. Відсилаю на комісію по боротьбі з молодими.

Гвіздкую плакат: «Завідувач відділу поезії – першорозрядник з боксу».

Злазю на свіжого автора.

– Здрясця!

– Трясця!

– Надрукуйте!

– Хто такий?

–... ський. Майстер спорту з боксу.

Полотнію. Кличу прибиральницю тітку Медею. Вона на ставці літконсультанта. Витурює майстра.

Домальовую на плакаті:

«Майстрів спорту, а також усіх, хто важить понад 80 кілограмів, приймає редактор».

З’являється редактор. Знімає плакат.

Натякає: за плакатом на черзі –я.

Що робити?

Вчить: радься з провідними.

Мерсі, спасибі, дякую.

Заходить А. Показую йому вірші Б.

– Заскорузлий реаліст.

Заходить Б. Показую йому вірші А.

– Безнадійний естет.

Заходить В. Показую йому вірші Г.

– Темний символіст.

Заходить Г. Показую йому вірші В.

– Голий абстракціоніст.

– Такий собі Пікассо?

– Це який? З одеської філії?

– Ні... Живописець!

– Аа... Не знаю. Це по лінії Спілки художників. У них там ще панькаються...

1 ... 43 44 45 46 47 48 49 50 51 ... 77
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)