Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
2. Правильною видається позиція, що проблемним є питання щодо правильного визначення строків оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та моменту спливу початку строку на оскарження. Постанова державного виконавця, що може бути оскаржена до суду, надсилається сторонам виконавчого провадження, тому початок строку на оскарження в кожному разі повинен визначатися з моменту одержання постанови заінтересованою особою, оскільки цей момент може бути встановленим за відміткою засобів зв’язку, за розпискою або іншими способами.
В разі оскарження дії або бездіяльності державного виконавця щодо виконання виконавчого документа початок строку буде спливати з дня вчинення дії або відмови в її вчиненні державним виконавцем. Якщо стягував або боржник не були повідомлені про час і місце вчинення виконавчої дії, то строк для оскарження розпочинається для них з дня, коли їм стало про це відомо.
3. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом в порядку ст. 73 ЦПК України. Скарга, пропущений строк на подання якої не поновлено судом, залишається без розгляду.
Стаття 386. Розгляд скарги
1. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
2. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з’явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.
3. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.
1. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи ДВС, рішення, дії чи бездіяльність якої оскаржується. Слід мати на увазі, що встановлений ЦПК 10-денний строк розгляду справи за скаргою на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб ДВС відповідно до загальних правил ст. 69 ЦПК України обчислюється з дня, наступного після закінчення підготовки справи до судового розгляду.
2. Частина 2 ст. 386 ЦПК містить правило, згідно з яким, якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа ДВС не можуть з’явитись до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.
Справедливим видається зауваження С. В. Щербак щодо логічності участі у справі адвоката, іншої особи, яка представляє інтереси заявника чи його законного представника, та щодо виникнення певних питань щодо представників державного виконавця або іншої посадової особи ДВС у випадку їх неявки. Суттєвим моментом при цьому є участь у судовому засіданні саме того державного виконавця, що вчиняє виконавчі дії за відповідним виконавчим документом, оскільки така особа, на відміну від іншого державного виконавця, є більш обізнаною з матеріалами справи, враховуючи ще й те, що рішення суду безпосередньо впливатиме на результативність виконавчого провадження взагалі. Тому у випадку явки іншого державного виконавця за довіреністю відділу ДВС, суд для чіткого дотримання норм ЦПК України повинен з’ясувати причину неявки державного виконавця, чиї дії або рішення оскаржуються, та вимагати доказів поважності причин його неявки. У разі ж неповажності причин неявки державного виконавця слід відкладати провадження по цивільній справі з метою виклику у судове засідання відповідного державного виконавця. Така позиція цілком узгоджується із ст. 169 ЦПК України, адже суд відкладає розгляд справи, якщо визнає потрібним, щоб сторона, навіть якщо вона подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати таку особу можна і тоді, коли в справі бере участь її представник.
3. З метою недопущення зловживань зі сторони державного виконавця, дії або рішення якого оскаржуються, можна було б, за аналогією із ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства, передбачити у ЦПК, що неявка без поважних причин державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС не перешкоджає розгляду скарги по суті. Адже, хоча про це прямо і не вказано у ЦПК, обов’язок доказування по даній категорії справ повинен бути покладений на орган, що вчинив дію, бездіяльність чи прийняв відповідне рішення (за аналогією із справами, що виникають з публічних правовідносин — ч. 2 ст. 71 КАС України).