Менше знаєш, краще спиш

Терористами — майже виключно чеченцями та інгушами — керував Руслан Хучбаров, відомий за прізвиськом «Полковник». У 1998 році він убив двох вірмен, сперечаючись за жінку, після чого став «глибоко релігійним». Заступником Хучбарова був Володимир Ходов — напівукраїнець, напівосетин, навернений в іслам і причетний до згвалтувань у 1998 та 2004 роках, підриву автівки у Владикавказі в березні та сходу з рейок потяга в Ельхотово через два місяці[167].

Встановивши контроль, терористи передали назовні з однією із заручниць, Ларисою Мамітовою, записку, в якій вимагали, аби до школи прийшли чотири особи: Олександр Дзасохов, президент Північної Осетії, інгуський президент Зязиков, радник Путіна з питань Північного Кавказу Асламбек Аслаханов та педіатр Леонід Рошаль, який, як вважалося, працював із ФСБ під час облоги Театрального центру на Дубровці. У записці також містився номер мобільного телефону для контакту з терористами. Другого заручника випустили з відеозаписом ситуації всередині школи та з ще однією запискою — з вимогою припинити війну в Чечні та звільнити 27 бойовиків, захоплених у полон після червневого набігу на Інгушетію.

Однак, попри ці записки, влада не виявила зацікавленості в перемовинах. Державне телебачення повідомило, що терористи не висунули жодних вимог, і хоча Мамітова переконувала представників влади, що в школі утримують понад тисячу бранців, по телебаченню назвали цифру 120 осіб[168].

Ця брехня розлютила терористів. Вони сказали заручникам, що на їхньому житті поставили хрест, і заборонили їм пити воду та ходити до вбиральні. Потім вони відокремили від решти молодших чоловіків і завели їх до якоїсь кімнатки, де примусили сісти обличчям до стінки з руками за головою. Після цього терористи-чоловіки вийшли, а жінки-шахідки, які були з ними в кімнаті, привели в дію свої пояси з вибухівкою. Пролунав потужний вибух, який миттєво вбив більшість чоловіків. Інші зазнали жахливих поранень, один з них втратив ноги та нижню частину тулуба, але був іще живий. Після вибуху терористи повернулися й примусили небагатьох уцілілих віднести мертвих і поранених до приміщення на верхньому поверсі, де, як розповідали, поранених забили до смерті, а мертвих викинули з вікна[169]. У доповіді комісії парламенту Північної Осетії зазначалося, що вбивство молодих заручників чоловічої статі було прямою відповіддю на відмову влади визнати вимоги терористів[170].

Об 11.30 ранку Дзасохов прибув до Беслана й сформував кризовий комітет, до якого ввійшов також Теймураз Мамсуров, голова парламенту Північної Осетії. Але невдовзі Дзасохов був змушений передати свої повноваження Василю Андреєву, очільнику північно-осетинської ФСБ. З Москви прибули двоє заступників директора ФСБ, Володимир Пронічев і Володимир Анісімов. Вони створили паралельний оперативний штаб, який дуже мало контактував із кризовим комітетом. З цього моменту всі реальні рішення ухвалювалися ФСБ.