Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна

І це була не тільки їхня фізична майстерність. Боллесу була до вподоби вдача саме цих першокурсників. Хлопці, які так багато досягли, були такими сильними й оптимістичними, що, здавалося, уособлювали свої західні корені. Вони були справжніми особистостями, переважно продуктами лісозаготівельних містечок, молочних ферм, гірничодобувних таборів, рибальських човнів і верфей. Вони дивилися, вони ходили, вони говорили так, ніби провели більшу частину свого життя на вулиці. Попри важкі часи і їхні скрутні обставини, вони легко й відкрито усміхалися. Вони охоче простягали мозолясті руки незнайомим людям. Вони дивилися людям в очі не з викликом, а із запрошенням. Вони добродушно підсміювались, коли в когось падав капелюх. Вони дивилися на перешкоди і бачили в них можливості. Усе це, знав Боллес, додало багато потенціалу команді, особливо якщо ця команда отримає шанс веслувати на Сході.

Того ж вечора на станції Південної Тихоокеанської залізниці в Окленді Кай Ебрайт завантажив свої команди і гоночні човни на поїзд «Каскад» і попрямував на північ у Сіетл.

Ебрайт знав, що на північному заході було вітряно, і їдко відбивався від нападок місцевої преси з приводу відсутності в його хлопців досвіду на бурхливій воді. Він надто добре знав примхи озера Вашингтон, ще з тих днів, коли був рульовим, а погода на лимані Окленда зазвичай залишалась, на прикрість, спокійною і приємною. Тому коли вітряна погода відновилась незабаром після прибуття команд університету Каліфорнії в Сіетл, Ебрайт нітрохи не марнував часу. 10 квітня він квапливо вивів усі три свої екіпажі на пінисте озеро, щоб подивитися, як вони зможуть веслувати серед хвиль. Як з’ясувалося, вони могли багато чого досягти, особливо першокурсники. Новачки Каліфорнії пристойно ковзали по воді, їхні весла чітко піднімались із хвиль між гребками й чисто занурювались у них на захопленні на початку кожного гребка. Вони провели серію успішних випробувань на час, хоча Ебрайт відмовився оприлюднити їхні результати в пресі. Тренування тепер підтвердили те, на що Ебрайт і тренер першокурсників Расс Наглер, теж колишній рульовий Вашингтона, натякали протягом певного часу: їхні першокурсники можуть бути найкращими з тих, кого вони будь-коли тренували, навіть кращими за хлопців, що завоювали олімпійські золоті медалі у 1932 році. Коли 6 квітня репортер «Сан-Франциско Кронікл» запитав Ебрайта, що він думає про перспективи своїх першокурсників, тренер Каліфорнії відповів із несподіваною відвертістю. Ебрайт кинув променистий погляд на журналіста і пробасив: «Човен наших першокурсників виб’є тельбухи з ескімоських першачків».