Повернення Тарзана
- Автор: Берроуз Эдгар Райс
- Серия: Тарзан [uk] #2
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- ISBN: 5-301-01232-0
- Переводчик: Юрий Владимирович Покальчук
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Повернення Тарзана». Краткое содержание книги:
Перший роман цього циклу американського письменника Е. Берроуза “Тарзан, годованець Великих мавп” вийшов у 1991 році.
Мосьє Тюран зрозумів з натяків, що прибуття яхти лорда Тенінгтона змінило плани пасажирів, і він не хотів лишатися від них осторонь. Тому, залишившись якось з англійцем наодинці, він скористався з нагоди і повідомив його, що коли вони повернуться до Америки, то він і міс Стронг офіційно оголосять, що вони наречений і наречена.
— Але, любий Тенінгтоне, нікому ані слова! Жодного!
— Звичайно, друже, я все розумію. Вітаю вас від усього серця. Дівчина просто диво, скажу я вам!
А наступного дня сталося те, на що він сподівався. Місіс Стронг, Гейзел та мосьє Тюран гостювали у лорда Тенінгтона на його яхті. Міс Стронг сказала, що була дуже задоволена зі своїх відвідин Кейптауна, і дуже шкодувала, що лист від її адвоката в Балтіморі відкликав її додому раніше, ніж вона сподівалася.
— Коли ви думаєте виїхати? — спитав Тенінгтон.
— Ймовірно, на початку наступного тижня, — відповіла вона.
— Невже? — вигукнув Тюран. — Яке щастя! Мені також треба буде негайно виїхати, і тому я сподіваюся супроводжувати вас і бути в потребі.
— Ви дуже люб’язні, мосьє Тюране, — відповіла місіс Стронг. — Ми з радістю звіримося вашій опіці. — Але вона воліла б спекатися його, а чому, й сама не знала.
— Чорт забирай! — вигукнув через хвилину лорд Тенінгтон. — Геніальна думка!
— Звісно, Тенінгтоне, звісно, — сказав Клейтон. — Напевне, геніальна, раз вона прийшла вам у голову, але в чому справа? Їхати до Китаю через Південний полюс?
— Гей, Клейтоне, — заперечив Тенінгтон, — ви просто прискіпуєтесь до мене, бо не ви придумали плавання довкола Африки, а я, і тому нестерпно поводите себе від самої хвилини відплиття. Ні, - вів він далі. — Думка геніальна, і ви всі зараз з цим погодитеся. Справа в тому, що нам треба взяти з собою міс Стронг, місіс Стронг та Тюрана, якщо він забажає, на нашу яхту до Англії. Ото буде добре, га?
— Тенні, друже, я перепрошую! — вигукнув Клейтон. — Думка справді чудова — я ніколи не повірив би, що вона ваша. Чи ви твердо переконані, що вона лише ваша?
— Ми призначимо відплиття на початок наступного тижня або на той день, у який вам буде зручно, місіс Стронг, добросердий англієць закінчив свою тираду таким тоном, наче всі вже зі всім погодилися і лишилося тільки призначити день відплиття.
— О Боже! Лорде Тенінгтоне, ви навіть не дали часу подякувати вам, а не те що вирішити, чи зможемо ми скористатися з вашого люб’язного запрошення, — сказала місіс Стронг.
— Я переконаний, що ви погодитеся, — відповів Тенінгтон.
— Швидкість яхти буде не менша, ніж пасажирськог орабля, а зручності ті самі. В усякому разі ми всі розраховуємо на ваше товариство і відмови не приймаються.
Отож було вирішено, що яхта відпливе наступною понеділка.
Двома днями пізніше дівчата сиділи в каюті у Гейзел і розглядали фотографії, зняті на честь від’їзду з Америки, і приятельки були поглинуті цим розглядом. Джейн ставила безліч запитань, а Гейзел на всі давала детальні відповіді і коментувала зображених осіб та краєвиди.
— А оце, — сказала вона раптом, — це той, про якого ти знаєш. Бідолаха! Я давно хотіла розпитати тебе про нього, але все було ніяк.
Вона тримала фотографію так, що Джейн не бачила обличчя людини на ній.
— Його звали Джон Колдуел, — вела далі Гейзел. — Пригадуєш його? Він розповідав, що познайомився я тобою в Америці. Сам англієць.
— Ім’я незнайоме, — сказала Джейн. — Покажи-но фотографію.
— Бідолаха впав у море, коли ми пливли сюди, — сказала Гейзел і віддала фотографію.
— Впав у море!.. Втопився!.. Гейзел, Гейзел, скажи, що це неправда!.. Гейзел! Скажи, що ти пожартувала!
І Джейн Портер упала непритомна раніше, ніж міс Стронг встигла підтримати її.
Гейзел привела подругу до тями і довго дивилася мовчки на неї.
— Я не знала, Джейн, — сказала Гейзел з удаваним спокоєм, — що ти знала містера Колдуела так близько і що його смерть справить на тебе таке сильне враження.
— Джон Колдуел? — спитала міс Портер. — Ти хочеш сказати, що не знаєш, як цю людину звати, Гейзел?
— Та ні, Джейн, я чудово знаю, хто він, — Джон Колдуел з Лондона.
— О Гейзел! Як би я хотіла в це повірити! — простогнала молода дівчина. — Я хотіла б у це повірити, але його риси так глибоко запали мені в душу, що я впізнала б його з-поміж тисяч. Будь-хто міг би помилитися, але не я.
— Що ти кажеш, Джейн? — вигукнула не на жарт стривожена Гейзел. — За кого ти його маєш?
— Ні за кого, Гейзел. Я знаю, це фотографія Тарзана з племені Великих мавп.