Гаррі Поттер і фiлософський камiнь (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #1
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-39-3
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і фiлософський камiнь (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
- Дивіться! - гукнув Мелфой, метнувшись упе-ред і вихопивши щось із трави. - Це та ідіотська штучка, яку баба прислала Лонґботому!
Він підняв руку, і на сонці зблиснув Нагадайко.
- Дай-но сюди, Мелфою, - спокійно проказав Гаррі, і всі зразу замовкли.
Мелфой огидно вишкірився:
- Карочє, я покладу це десь тут, щоб Лонґботом потім підібрав - наприклад, на дереві!
- Дай сюди! - ревнув Гаррі, але Мелфой скочив на мітлу і злетів у повітря. Він не брехав, бо таки справді вмів добре літати. Зависнувши нарівні з найвищим гіллям дуба, Мелфой гукнув:
- Давай, відбери його, Поттере!
Гаррі вхопився за мітлу.
- Ні! - закричала Герміона Ґрейнджер. - Мадам Гуч звеліла не рухатись, ми будемо через тебе мати клопіт!
Гаррі не зважав. Кров пульсувала йому в скронях. Він скочив на мітлу, щосили підстрибнув - і зринув у повітря. Вітер куйовдив йому волосся і розвівав його мантію. Гаррі нестямно зрадів, усвідомивши, що може робити те, чого навіть не вчився, - це було легко, це було чудово! Він трішки підняв держак мітли, щоб злетіти вище, і почув верески дівчат і захоплений вигук Рона.
Круто розвернув мітлу, щоб зустрітися віч у віч з Мелфоєм.
Мелфой був ошелешений.
- Віддавай, - крикнув Гаррі, - бо зіб'ю з мітли!
- Невже?! - спробував глузувати Мелфой, проте його обличчя виказувало тривогу.
Неймовірно, але Гаррі якимось чином знав, що робити. Він нахилився вперед, міцно стиснув мітлу обома руками, й вона понеслася на Мелфоя, мов спис. Мелфой насилу ухилився, а Гаррі ще раз круто розвернувся й зупинив мітлу. Дехто внизу заплескав у долоні.
- Тут, Мелфою, тебе не врятують ні Креб, ні Ґойл! - вигукнув Гаррі.
Мелфой, здається, і сам це розумів.
- Тоді лови, якщо можеш! - крикнув він і підкинув скляну кульку високо вгору, а сам помчав назад до землі.
Мовби на уповільнених кадрах, Гаррі побачив, як куля шугнула вгору, а тоді почала падати. Нахилившись, він спрямував держак донизу і наступної миті пішов у круте піке, доганяючи кульку. У вухах йому свистів вітер, а з землі долинали зойки учнів. Гаррі простяг руку й піймав кулю над самісінькою землею, - саме вчасно, щоб вирівняти мітлу і м'яко впасти на траву, надійно тримаючи Нагадайка.
- ГАРРІ ПОТТЕР!
Серце Гаррі опустилося швидше, ніж він сам. До учнів бігла професорка Макґонеґел.
Тремтячи, Гаррі звівся на ноги.
- Скільки років у Гоґвортсі, а я ще ніколи!.. - розхвилювавшись, професорка Макґонеґел насилу могла говорити, а її окуляри люто виблискували: - Як ти посмів, ти міг скрутити собі в'язи!
- Пані професорко, він не винен!
- Мовчіть, міс Патіл!
- Але Мелфой...
- Досить, містере Візлі... Поттере, йди за мною!
Покірно плентаючись слідом за професоркою Макґонеґел, яка йшла до замку, Гаррі помітив переможні обличчя Мелфоя, Креба і Ґойла. Він уже знав: тепер його відрахують. Хотів якось виправдатися перед професоркою, але йому немов заціпило. Професорка Макґонеґел простувала, навіть не озираючись, і Гаррі був змушений бігти підтюпцем, щоб не відстати. Оце й усе. Він не протримався і двох тижнів. Через десять хвилин пакуватиме речі. Що скажуть Дурслі, коли він з'явиться в них на порозі?
Вони піднялися зовнішніми, а тоді внутрішніми мармуровими сходами, а професорка Макґонеґел не озвалася й словом. Відчиняла двері і йшла коридорами, а Гаррі жалюгідно дріботів за нею. Може, вона веде його до Дамблдора. Гаррі згадав Геґріда, якого відрахували, але дозволили йому бути ключником. Гаррі міг би стати його помічником. Йому аж закрутило в шлунку, коли він уявив, як Рон і решта учнів будуть учитися на чарівників, а він тим часом тягатиме за Геґрідом його торбу.
Професорка Макґонеґел зупинилася біля якогось класу. Прочинила двері й зазирнула всередину.
- Перепрошую, професоре Флитвік, можна на хвилинку Вуда?
«Вуда? - здивувався Гаррі. - Що це, лозина, якою його лупцюватимуть?»
Але Вуд виявився кремезним п'ятикласником, що збентежено вийшов із класу Флитвіка.
- Ідіть обидва за мною, - звеліла професорка Макґонеґел, і вони рушили коридором, а Вуд допитливо зиркав на Гаррі.
- Сюди.
Професорка Макґонеґел завела їх до класу, де не було нікого, крім Півза, що ретельно виписував на дошці непристойні слова.
- Геть, Півзе! - гаркнула вона. Півз пожбурив крейду у сміттєвий кошик і, проклинаючи все на світі, вислизнув з кімнати. Професорка Макґонеґел хряснула за ним дверима й повернулася до хлопців.
- Поттере, це - Олівер Вуд. Вуд, я знайшла тобі ловця.
Розгубленість на обличчі Вуда щезла і з'явився захват.