В океані

— Миролюбство, яке зрозуміли по-своєрідному! — сказала Таня Ракитіна.

— Так, — зітхнув Андросов. — Нам довелося зазнати наслідків такого миролюбства на собі, коли шведський уряд додержував нейтралітету і водночас вважав за можливе брати з гітлерівської Німеччини понад п'ятдесят мільйонів крон щороку за провіз через Швецію воєнних матеріалів.

— Добре розвернулися! — сказав з обуренням Фролов.

— Під час війни гітлерівці вивозили з Швеції по десять мільйонів тонн руди на рік, — продовжував Андросов, перебираючи свої замітки. — Шведська руда покривала тридцять процентів потреби всієї німецької військової промисловості. Сімдесят процентів військових літаків фашистської Німеччини літали на знаменитих шведських шарикопідшипниках СКФ

— Оригінальний нейтралітет! — сказав Ігнатьєв, відкидаючи волосся з лоба.

— Характерний факт, — дивився в свої записи капітан третього рангу, — молібденові рудники в окупованій фашистами Норвегії, що постачали гітлерівську військову промисловість, були виведені з ладу бомбардуванням. Але в дуже короткий строк ці рудники знову пустила, в хід шведська фірма «Аксель Юнсонн». А шведський уряд у відповідь на наші протести, образно висловлюючись, тільки розводив руками., Що, мовляв, поробиш — інтереси приватного капіталу!

— А народ, простий шведський народ? — подався вперед боцман Птицин. — Простіше кажучи, рибалки й матроси, робітники цих самих шарикопідшипникових заводів! Вони як ставилися до фашизму?

— Як і в усіх капіталістичних країнах, у Швеції діють дві антагоністичні сили — уряд іі народ, — повернувся до нього Андросов. — Про ставлення народу Швеції до фашизму в роки війни, товаришу Птицин, я прочитав характерну деталь.

Підхопивши книжку, що сповзла аж на край столу, Андросов притис її долонею.

— У Стокгольмі, на головній Королівській вулиці, містилося Туристське бюро фашистської Німеччини. У вітрині цього бюро красувалися портрет Гітлера і різні пропагандистські знімки з фронтів. Щоночі працівники бюро довго відмивали вітрину — так густо протягом дня вона вкривалася плювками перехожих. Кожний простий швед, проходячи мимо, не позбавляв себе приємності плюнути на цю вітрину.

Присутні в каюті не сміялися. Боцман Птицин підняв руку, просячи слова.

— А тепер, виходить, Юхиме Овдійовичу, те, що раніше гітлерівці робили з цією країною, американці продовжують робити?

Він осікся, насилу проковтнув слину, сторожко глянувши скоса на капітана третього рангу, — видно, в останню мить утримався від якогось міцного слівця.

— Простіше кажучи, заїдають Швецію американські капіталісти?

— На жаль, це факт, — кивнув Андросов. — Я вже наводив дані про те, як проникає в Швецію капітал Північно-Американських Сполучених Штатів. Товаришів, що побували в шведських містах уже в післявоєнний час, вражала одна й та сама картина. Над дверима багатьох магазинів розвіваються прапори Сполучених Штатів. Маленькі зображення цих прапорів стоять у магазинних вітринах. Це означає, що в цих магазинах продаються американські товари. А тимчасом безробіття в країні зростає, судноплавство підупадає… Картина, типова для більшості країн сучасної буржуазної Європи.