Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг». Краткое содержание книги:
Скільки ще друзів і соратників належить втратити легендарному Річарду Сайфера, лорду Ралу, Шукачеві Істини?
Можливо, щось вирішить, нарешті, відкрита битва з безжальним Соноходцем Джеганем, що завойовує все нові землі і стверджує на них жахливу владу Темряви?
На це питання не можуть — або не бажають — відповісти сповідниці, для яких немає таємниць.
Значить, Річарду належить знов вийти на бій з повелителем Мороку — і в громі зброї і мовчанні полеглих пізнати Дев'яте Правило Чарівника …
Оскільки пророцтва були магією, для пророцтв необдаровані також були невидимі. Жодна книга пророцтв жодного разу не згадувала про цих людей. І що станеться тепер, коли Річард знайшов цих людей і припинив їх вигнання, яке майбутнє чекає магію і людство — цього не могла сказати жодна з древніх пророчих книг.
Енн припускала, що Річард дотримується іншої думки. Його ставлення до пророцтв було далеко від захопленого. Незважаючи на те, що в пророцтвах говорилося про нього самого, він не надавав їм ніякого значення. Він вірив у вільну волю. Він не схвалював думки, що є речі, обумовлені а тому незмінні.
Всьому в світі, а особливо магії необхідний баланс. У певному сенсі, такі дії Річарда врівноважували пророцтва. Він був центром, навколо якого оберталися самі різні сили. У його випадку пророцтва намагалися передбачити непередбачуване. З перемінним успіхом.
Найбільше непокоїло те, що вільна воля Річарда робила його темною конячкою, навіть у тих пророцтвах, в яких говорилося безпосередньо про нього. Він був немов хаос серед порядку, безлад серед точно вивіреної структури, примхливий, немов блискавка. І в той же час він діяв відповідно до істинних причин, а не підкоряючись примхам чи нагодам, і при цьому не допускав випадковостей. Як міг він одночасно вносити хаос у пророцтва і бути при цьому абсолютно раціональним — це було загадкою.
Енн дуже хвилювалася за Річарда, тому що чарівники обдаровані такими суперечливими здібностями іноді закінчували божевіллям. Божевільний вождь — це останнє, що їм було потрібно.
Ну, все це теорії. Головна проблема полягала в тому, що поки ще є час, вони повинні знайти спосіб переконатися, що він зрозумів своє значення, записане в пророцтвах, переконатися, що його призначення буде виконано. Якщо вони зазнають невдачі — якщо він зазнає невдачі — все буде втрачено.
Повідомлення Верні, як тінь смерті, маячіло у свідомості Енн.
Побачивши світло їх ліхтаря, з темряви з'явився Том, вийшовши назустріч їм по високій траві. — Ось і ви, — звернувся він до Енн. — Натан буде радий, що ви нарешті прийшли. Ходімо, я покажу дорогу.
У слабкому жовтуватому світлі ліхтаря було помітно, що Том стурбований.
Величезний д'харіанець повів їх углиб цвинтаря, між рядами могил, на деяких з них ще можна було помітити кам'яні плити. Мабуть, вони були більш свіжими, тому що більшість могил густо поросла високою травою, що приховувала не тільки могильні камені, але і самі могили, які камені відзначали. В одному кутку лежало кілька невеликих гранітних плит, що сильно постраждали від негоди. Судячи з їх стану, вони були дуже стародавніми. На деяких могилах замість каменів стояли прості дошки з вирізаними на них іменами. Більшість дощок давно згнили і впали, через що частина кладовища була схожа на зарослу високою травою галявину.
— Що це за жуки, які так шумлять? — Запитала Дженнсен Тома.
— Не знаю, — відповів Том. — Я раніше ніколи таких не бачив. Мені здається вони скрізь.
Енн посміхнулася про себе. — Це цикади.
Дженнсен, хмурячись, озирнулася через плече. — Що?
— Цикади. Ви про них не знаєте. Коли вони линяли востаннє, ви, ймовірно, були занадто малі, щоб про це пам'ятати. Цикл життя цих червонооких створінь сімнадцять років.
— Сімнадцять років, — здивовано повторила Дженнсен. — Ви хочете сказати, що вони народжуються тільки раз в сімнадцять років?
— Саме так. Скоро самки відкладуть яйця на гілках дерев. Коли вилупляться личинки, вони зариються в землю і будуть ховатися там протягом наступних сімнадцяти років. А доросле життя їх буде зовсім коротке.
Дженнсен і Том про щось здивовано перемовлялися, поки просувалися все далі в глибину цвинтаря. При світлі ліхтаря Дженнсен Енн могла бачити тільки темні силуети дерев, листя яких хиталося від подувів випадкового вітерця. Поки вони втрьох спокійно ішли через кладовище, темрява навколо них була повна криків цикад. Енн з допомогою свого Хань перевіряла, чи немає поруч сторонніх, але не відчувала нікого крім Тома і на віддалі ще однієї людини. Безсумнівно, це був Натан. Оскільки Дженнсен була від народження необдарованою її Енн і відчувати своїм Хань не могла.
Як і Річард, Дженнсен була дитиною Даркена Рала. Народження необдарованих дітей, таких як Дженнсен, було побічним ефектом магії, яку ніс в собі кожних з обдарованих Ралів. У давнину, коли ця риса почала поширюватися, був знайдений вихід, який складався в тому, щоб вигнати подалі усіх необдарованих, і запечатати їх у забутих землях Бандакара. Після цього кожен не володіючий даром нащадок лорда Рала був приречений на смерть.