Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

Поки вони живі, вони будуть боротися з ворогом. І навіть ще можуть перемогти.

Зедд гірко зітхнув. Він може перемогти?!

Старий був радий, що зараз з ним немає Еді і вона не бачить його в печалі, коли він — нехай навіть на секунду — подумав про поразку. Вона б не дозволила йому думати про це, і була б абсолютно права.

Зедд знову зітхнув. У нього достатньо досвіду, необхідного, щоб прийняти виклик. Навіть якщо тут з'явилися наймані вбивці, що володіють даром або ні, вони ризикують познайомитися з невеликими сюрпризами, які він для них приготував. Вельми неприємними сюрпризами.

Підбадьорившись, Зедд посміхнувся про себе і пішов вниз по вузькій вулиці повз двори з порожніми загонами для курей, гусей, качок і голубів. Погляд ковзав по внутрішніх двориках, в яких невибагливо розрослися квіти і трави, по криницях, дровах, складених у сторонці в очікуванні тих, хто повернеться додому і розтопить ними свої осередки.

По дорозі Зедд зупинявся в садах, вибираючи вирослі без нагляду господарів овочі. Йому вдалося знайти ростучий в достатку салат, шпинат, трохи кабачків, зелених огірків і горошку. Зібравши все в полотняний мішок, він перекинув його через плече і пішов уздовж садових ділянок, помічаючи місця, де ростуть часник, буряк, боби і ріпа. Поки ще ростуть, подумав Зедд.

Хоча за городами ніхто не стежив, посаджена навесні зелень продовжували рости, а це значить, що вони з Еді на деякий час забезпечені свіжими овочами. Можливо, Еді навіть вдасться заготовити трохи на наступну зиму. Можна зберігати зібрані овочі в холодних місцях Башти, а які швидко псуються — засушити. Вони зможуть заготовити так багато їжі, що навіть удвох їм буде її не з'їсти.

Повертаючись, Зедд розгледів кущ, який пишно розрісся поруч з низькою огорожею між двома будинками. Кущ чорної смородини був весь обсипаний зрілими ягодами. Зедд оглянув вуличку і набрав темних соковитих ягід в клапоть тканини, а потім ретельно зав'язав його і поклав наверх в мішок.

На кущі було ще багато ягід, а Зедд терпіти не міг залишати їх птахам або гнити. Старий чарівник почав набивати ними кишені, не думаючи, що ягоди можуть зіпсувати йому апетит. До Башти Чарівників ще довго йти вгору по стежці, і він зможе перекусити. На вечерю Еді збиралася приготувати тушковане м'ясо. Всього лише кілька ягід не відіб'ють у Зедда бажання повечеряти. Вона буде рада тому, що Зедд принесе овочі, і, звичайно, захоче додати їх до м'яса. Еді чудово готує, але старий досі жодного разу не похвалив її, щоб вона не запишалася.

Перед кам'яним мостом Зедд зупинився і подивився назад на широку дорогу, що веде до гір. Жодного звуку. Тільки вітер шумить у верхівках дерев і тремтять листя. Але довгий час Зедд пильно вдивлявся в безлюдну дорогу.

Нарешті він повернув до мосту довжиною в добрих триста кроків, перекинутому через прірву, стіни якої обривалися вниз на тисячі футів. Дно губилося в тумані. Незважаючи на те, що Зедд ходив тут незліченну кількість разів, він все одно впадав у неприємні відчуття. Якщо у вас не було крил за спиною, цей шлях в Вежу був єдиним для тих, хто не знав про таємну стежку, по якій старий чарівник ходив, коли був ще хлопчиськом.