Сто загадок Симфосія. Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори
- Автор: Содомора Андрій, Симфосій
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Срібне слово
- ISBN: 978-966-8399-27-5
- Переводчик: Андрій Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Сто загадок Симфосія. Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори». Краткое содержание книги:
* * *
Книга здобула Гран-прі книжкової премії «Найкраща книга Форуму видавців-2014», м. Львів [Прим. верстальника]
Автора «Загадок» і тут цікавить число «три»: одне тіло понесло в собі три душі. На думку античних матеріалістів (Лукрецій — їхній послідовник), тіло й душа — щось неподільне (іndividuum), двоєдине: вмирає тіло — вмирає, розпорошуючи свої крихітні «тільця», й душа. У нас «двоєдушні» — у переносному значенні — лицемірні люди, що «кривлять душею». Найвідоміші з близнят — Діоскури (сини Зевса), нерозлучні Кастор і Полідевк, які після смерті стали сузір'ям Близнят.
XCIII. Miles podagricus. Хворий на подагру воїн
Miles podagricus
Хворий на подагру воїн
Серед хвороб, про яких є згадки у римських авторів, чи не найчастіше згадувана — подагра (від pod-, що є основою грецького іменника «нога», і дієслова agreuo — «хапати»: вона наче «хапає» за ноги; подібне трапляється й з руками, тоді — chiragra). Хвороба, хоч і не є з тих активних «будівників смерті», про які Лукрецій у своїй поемі, все ж завдає людині чимало прикрощів, надто — воїнові, що хизувався колись шістьма ногами (був, очевидно, вершником), тепер у нього — лиш дві, та й ті хворі (Симфосій знову «бавиться» цифрами).
А що подагра таки допікає людині, про це — епітети: подагра вузлувата, кам’яниста, жорстока, люта, прикра, повільна, лінива, млява (nodosa, lapidosa, dira, saeva, molesta, tarda, iners, ignava). Три останні епітети (це вже наслідки хвороби) не прикрашають жодної людини, тим паче — воїна, що мусить бути спритним, винахідливим, бадьорим… Прикладати припарки до подагри (fomenta podagrom) у римлян — це те, що у нас «мертвому — кадило»…
Про «обтяженого роками», надломленого важким військовим трудом воїна мовить Горацій у початкових рядках першої, адресованої Меценатові сатири. Справді, контраст між повносилою молодістю і немічною старістю особливо разючий, коли йдеться про військову людину: від граничної дієвості — до старечої бездіяльності…
XCIV. Luscus allium vendens. Одноокий торговець часником
Luscus allium vendens
Одноокий торговець часником
Загадка побудована на грі слів: лат. caput (у мн. capita) означає і головка (часника, цибулі), і голова людини. За переказом, легендарний Нума Помпілій, другий цар Стародавнього Риму, замість «голів» (тобто людей), які, за домовленістю з божеством, мав принести у жертву, склав на жертовник головки цибулі.
Щодо однооких, то римляни вважали їх постійно готовими щось украсти. Про це, зокрема, Марціал у своїй епіграмі (VIII, 59). «Стережись такого гостя, — дораджує поет, — бо він, якщо вже нічого не трапиться під руки, то поцупить, замиливши очі твоєму слузі, бодай його сандалі»…
У третьому рядку загадки — антитеза: vendit — unde parabit (продає — купити ж не може). «Однооким вождем» (luscus dux) римляни назвали свого найгрізнішого ворога — Ганнібала (під час військових походів він осліпнув на одне око). Поліфем із «Одіссеї» — одноокий велет, кіклоп.
XCV. Funambulus. Канатоходець
Funambulus
Канатоходець