Дванадцять оповідань
- Автор: Владко Володимир Миколайович
- Год: 1936
- Язык: украинский
- Год: Дитвидав ЦК ЛКСМУ
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Дванадцять оповідань». Краткое содержание книги:
— Не допоможе, — саркастично промовив генерал Люцдорф. — Пізно, мої друзі, це ваше останнє діло, більше ви не встигнете в своєму житті нічого зробити…
Він знову натиснув кнопку автоматичного передавальника. Залежно від дотику до якоїсь кнопки — передавальник пересилав готові зашифровані сигнали того чи іншого потрібного цієї хвилини змісту. Цей останній сигнал означав:
«Усій експедиції взяти більшу висоту: почнуться вибухи від бомбардування, повітряні хвилі від вибухів можуть пошкодити апарати».
Перші лави аероторпед уже промчали над заводами, як над чимсь не вартим уваги. Бомбовози розсипалися в повітрі й пікували вниз, вибираючи свою ціль. Генерал Люцдорф захоплено дивився на чіткість їх рухів: роки навчання цих молодих і талановитих пілотів не пройшли даремно! Раптом він побачив, як від одного з бомбовозів відірвалася чорна крапка і з блискавичною хуткістю понеслася вниз.
— Перша бомба. Почалося!
Кілька ударів серця — і великий будинок у центрі заводських споруд закрила хмара чорного диму. Хмара вистрибнула з-під землі, вона зростала важким пухким грибом, ширячись своєю верхівкою над іншими будівлями. І на шапочці цього велетенського чорного пухкого гриба на диво повільно пливли в повітрі великі шматки будівлі, уламків даху, розтрощене дерево, переверталися, ніби перекидаючись з боку на бік, розбиті верстати.
Ще кілька секунд — і шапочка гриба загорнулась донизу, перекинулася і випустила все, захоплене з землі, назад, на землю, вниз. Але на зміну знизу вже зростали нові чорні стовпи, нові велетенські жахливі димові гриби, що тепер уже рокотали, гриміли гуркотами грому: звук долітав до спостерігача значно пізніше від зорових вражінь. А високо в небі підносилися, пікували вниз і знову підносилися повороткі металічні птахи: бомбардувальники робили свою справу.
— Перемога!
Генерал Люцдорф вчепився пальцями в раму вікна і мимоволі рахував чорні стовпи: одинадцять… тринадцять… шістнадцять…
Нарешті він із задоволенням відкинувся назад від вікна і натиснув ще одну кнопку автомата. Радіопередавальник переслав черговий наказ:
«Операцію закінчено. Ланка повертається на своє місце. Готується дальша ланка».
Він ще раз поглянув назад, на картину руйнації великого заводу: чорні димові хмари, які покрили весь район, Подекуди прорізувалися гострими язиками полум’я, що вистрибувало знизу, помітно розширюючись. То були наслідки падіння термітних бомб, що запалювали чисто все — навіть залізо і камінь.
— Вперед! Вперед! До нових перемог! — шепотів генерал Люцдорф, який стояв біля вікна із схрещеними руками, мимоволі повторюючи відому позу Наполеона.
Експедиція неслася вперед.
І зовсім несподівано для генерала різко дзенькнув сигнальний дзвоник. Червона лампа спалахнула і згасла. Хтось викликав його навіть без шифра. Генерал подав знак своїй апаратній. У відповідь на цей знак з віконця апаратної до його столу впав папірець радіодепеші. На ній було:
«Мотори перших лав аероторпед працюють з перебоями. Дають перебої і мотори всіх без винятку бомбовозів. Приймач відзначає наявність невідомих радіоколивань великої сили. Додаю: так само з перебоями вже починають працювати мотори всіх чисто аероторпед, а не лише першої лави.
Курц».
Уважний механік щось помітив. Щось трапилось. Що?
Генерал Люцдорф схопив телефонну трубку, що зв’язувала його з командиром його автожира:
— Алло! Кріман! Що з мотором?
— Все гаразд, пане генерале!
— Ліндер, як у вас з апаратами? Адже ви читали, що доповідав Курц? Які то коливання?
— Я не знаю, пане генерале. Дивні коливання, що безумовно не є сигнали. Мені здається, що це щось подібне до тих коливань, які керують нашими аероторпедами, тільки потужніші. Одну хвилинку… Так, у мене спиняється електрогодинник. Може — це вплив тих коливань?
— Кріман! Як мотори?
— З моторами все гаразд, пане генерале, ніяких перебоїв.
— Ліндер, що у вас тепер?
— Крім годинника, що спинився, всі апарати працюють. Ось нова депеша, пане генерале. Дозвольте прочитати?
— «Мотори першої лави аероторпед спинилися. Аероторпеди знижуються, скеровані автоматами. Разом знижується перша ланка бомбовозів — так само через те, що їхні мотори відмовилися працювати.