Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.
- Автор: Куц В. М.
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Національна академія прокуратури України
- Жанр: право
Электронная книга - «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.». Краткое содержание книги:
По-друге, безпредметних злочинів немає. Інша річ, що в одних випадках предмет прямо називається в законодавчому визначенні складу певного злочину, а в інших – інформація про предмет здобувається шляхом тлумачення відповідної кримінально-правової норми.
Наступним елементом складу злочину, яким об’єднано групу його об’єктивних ознак, є об’єктивна сторона злочину. Вона є зовнішньою стороною злочину в тому сенсі, що більшість її ознак людина сприймає, на відміну від сторони суб’єктивної, яка такому сприйняттю не піддається, тому називається внутрішньою стороною злочинного діяння.
Об’єктивна сторона – це зовнішній процес вчинення злочинного діяння та його шкідливі наслідки. Її утворюють обов’язкові та факультативні кримінально-правові ознаки. До обов’язкових належать: злочинне діяння, спричинена ним шкода чи створена небезпека її спричинення та причинний зв’язок між ними. Остання ознака викликає інколи серйозні труднощі в правозастосовній діяльності. Не слід забувати, що існують два види зв’язку між діянням і спричиненою ним шкодою: безпосередній і опосередкований. Лише перший із них є власне зв’язком причинним. В ситуаціях, коли шкоду спричиняє не діяння суб’єкта, а щось інше, причинний зв’язок між діянням і шкодою шукати марно, його не існує. Натомість в таких випадках має місце обумовлюючий зв’язок тому, що діяння виступило необхідною умовою настання шкоди в результаті дії якоїсь іншої сили. Наприклад, суб’єкта, який, маючи реальну можливість, не надав допомоги особі, яка взимку впала з мосту в глибоку ріку і втопилася, може бути засуджено за ч. 3 ст. 136 КК України, але це жодним чином не означає, що спричинником смерті був саме він. Його бездіяльність лише створила умови для спричинення смерті в результаті впливу на потерпілого вказаних чинників.
Групу факультативних ознак об’єктивної сторони злочину утворюють: спосіб, місце, час, обстановка, засоби та знаряддя вчинення злочину.
Кримінально-правове значення факультативних ознак об’єктивної сторони складу злочину полягає в наступному:
– у випадках, визначених відповідними статтями Особливої частини КК України, вони «трансформуються» з факультативних в обов’язкові (спосіб – у складі крадіжки, грабежу, шахрайства, розбою тощо; місце – у складі контрабанди; час – у складі державної зради; обстановка – у складі залишення в небезпеці);
– у випадках, визначених відповідними частинами статей Особливої частини КК України, вони визнаються кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими обставинами вчинення певного злочину;
– у випадках, визначених статтями 66, 67 Загальної частини КК України, вони визнаються обставинами, які пом’якшують або обтяжують покарання.
Суб’єктивні ознаки складу злочину, як відомо, зосереджені у двох його елементах: суб’єктивній стороні злочину та суб’єкті злочину. Означені елементи складу злочину, на відміну від розглянутих вище його об’єктивних елементів, достатньо відображені в тексті КК України, тому при їх вивченні та тлумаченні в процесі правозастосування виникає значно менше проблемних питань. Зосередимо увагу лише на деяких із них.
Зокрема, дискусійним є питання проблеми вини у так званих формальних складах злочину. Щодо цього слід зауважити, що, за загальновизнаною думкою, злочини з формальним складом можуть вчинятися лише умисно. З огляду на те, що законодавче визначення необережної вини сфокусоване на суспільно небезпечних наслідках діяння, а вони не входять до структури об’єктивної сторони формальних складів злочину, можливість вчинення такого злочину з необережності виключається. Отже, без зміни теоретичного розуміння та законодавчого визначення форм вини необережний злочин з формальним складом уявити неможливо. Такі злочини є тільки умисними.
Умисел є формою вини, для якої характерне найбільш негативне (зневажливе) психічне ставлення суб’єкта суспільно небезпечного діяння до охоронюваних законом цінностей, що обумовлює його підвищену, у порівнянні з необережністю, небезпечність.
Відповідно до ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий (евентуальний). Прямий – якщо особа під час вчинення злочину усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хотіла їх настання.