Сонячний Птах

– Уламок краєчка чаші або вази. Символ може бути пунічним Т.

Лорен імпульсивно обернувся в мій бік і поклав руку мені на плече.

– Вельми переконливо, Бене. Вони, безперечно, це приймуть, чи не так?

– Нізащо не приймуть, Ло. – Я з жалем похитав головою. – Вони кричатимуть: «Імпортоване!» Давній трюк спростування чогось такого, чого ви не можете зрозуміти або що суперечить вашим теоріям, – стверджувати, що елемент завезений під час торговельних контактів.

– Схоже, ти не зможеш здобути перемогу, Бене, – співчутливо сказав Лорен, а я всміхнувся йому у відповідь.

– Принаймні ми не виявили уламок нанкінської порцеляни чотирнадцятого сторіччя або нічного горщика з портретом королеви Вікторії!

Сміючись, ми рушили до наступної купи знахідок – до шматків міді та мідних виробів. Там були браслети й брошки, обліплені зеленим окисом та наполовину ним з’їдені. Оберемки мідного дроту й мідні зливки у формі хреста святого Андрія, кожен вагою в дванадцять фунтів.

– Це не нове, – зауважив Лорен.

– Ні, – погодився я. – Їх знаходять повсюди в Центральній та Південній Африці. А проте їхня форма точно відповідає формі зливків, викопаних у мідних шахтах фінікійців у Корнуолі, або мідним зливкам, добутим зі стародавніх шахт Кіпру.

– Ще не досить переконливо? – Лорен подивився на мене, і я похитав головою, повівши його подивитися на залізні вироби, які нам пощастило розкопати. Усі такі поржавлені й пошкоджені, що їхню первісну форму можна тільки припустити або вгадати. Там були сотні наконечників стріл, здебільшого знайдені на рівнях 1 і 2, голівки списів та леза мечів, топорища й ножі.

– Судячи з кількості зброї або того, що ми вважаємо зброєю, стародавні жителі Місячного міста були войовничим народом. А може, вони просто боялися нападу й добре озброювалися, щоб захиститись від нього, – припустив я, й мені відповів гомін загального схвалення.

Від залізних виробів ми перейшли до виставки моїх фотографій, де були зображені всі етапи розкопок, види нижнього міста, храм, акрополь і печера.

– Дуже добре, Бене, – визнав Лорен. – Це все, що ти хотів мені показати?

– Найкраще залишається на останок.

Я не міг утриматися від певної показухи й тому звелів затулити кінець складу ширмою. Я повів його за ширму, й за мною посунула вся команда, яка з тривогою чекала його реакції. Вона задовольнила всіх.

– О Боже! – Лорен зупинився як укопаний і витріщився на фалічні колони з орнаментальними головами. – Птахи Зімбабве!

Їх було три. Хоч і незавершені, вони мали близько п’ятьох футів заввишки й близько п’ятьох дюймів в обхваті. Лише одна з них була відносно неушкоджена, дві інші спотворені до невпізнання. Різьба на вершині кожної з колон вочевидь спочатку зображувала хижого птаха з важким дзьобом, похилими плечима й гострими пазурами. Вони були подібні за задумом і виконанням до тих, які відкрили в Зімбабве Гол, Мак-Івер та інші.