Війни художників
- Автор: Стеценко Станіслав
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-617-7012-27-5
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Війни художників». Краткое содержание книги:
Коли Молотов увійшов, Сталін уже стояв, прихилившись спиною до підвіконня, і дивився на карту Європи.
Потиснувши руку голові Раднаркому, сказав:
— Вячеславе, зажадай у Шуленбурга пояснень по виступу Адольфа.
— Про який виступ ідеться, Йосипе Віссаріоновичу?
Молотов разом із Берією належав до когорти тих, кому дозволялося називати його Йосипом Віссаріоновичем. І коли той був у гарному настрої — навіть Кобою.
— Про виступ перед випускниками танкової академії, де ця свиня — Адольф — знову завів пісню про життєвий простір на сході. Якщо він називає себе нашим союзником, то повинен розуміти, що ми не будемо пропускати поза увагою подібні речі. Але сильно не тисни. Нот протесту не буде. Принаймні поки що не буде. Давай телеграму Майського.
Сталін узяв папірець, кілька разів перечитав:
«За інформацією шведського військового аташе в Лондоні Йохана Свентісона, можливий напад німецьких диверсантів у формі співробітників НКВС на делегацію німецьких художників у Москві. Свентісон вважає, що ця провокація може стати підставою для удару німецького угруповання, що розташоване у Польщі по позиціях Червоної армії. Майський».
Повернув Молотову. Сказав:
— Я не вірю, що Гітлер виступить проти нас. Думаю, що той твій швед пошив у дурні Майського. Що говорять про дії Німеччини в Європі?
Високим чолом Молотова пробігли зморшки:
— Більшість говорить про Данію і Норвегію. Що акція проти них вирішена…
— В’ячеславе, — перебив Молотова Сталін. — Уже півроку лише розмови. Про акції, удари, напади. Через кордон постійно залітають німецькі літаки! Випадковість? Дуже багато таких випадковостей останнім часом! І головне: Адольф не може тримати 140 бойових дивізій без війни, вони розорять Німеччину!
— Йосипе Віссаріоновичу, ви вважаєте, що німці підуть на схід?
— Ні! — гримнув Сталін. — Я так не вважаю! Але нічого й не виключаю. Якщо американський емісар Ворен умовить німців помиритися з Англією, куди вони підуть? Нехай посол Майський переговорить з послами Данії і Норвегії. І сьогодні ж переговорить з кимось, хто знає про переговори Ворена.
— Добре, Кобо. Я зараз накажу це зробити, — Молотов трохи помовчав і наважився-таки поскаржитися на Берію. — Я щойно був у Скліфі…
— Що таке Скліф? — Сталін не визнавав новомодних скорочень.
— Лікарня «швидкої допомоги». Там, де колись була богадільня.
— Знаю цю богадільню. І що?
— Люди Берії вночі намагалися вдертися до нашого дипломата. І він застрелився.
— В’ячеславе… Мене це не цікавить! Мене турбує доля країни! Ми відповідаємо за долю мільйонів! А ти — дипломат! Вирішуй з Лаврентієм. Люди, які за собою ніякого гріха не мають, не стріляються!
Сталін кинув колючий погляд на Молотова, і той квапливо опустив очі.
— Все, ти вільний.
Молотов ледь помітно зблід від такої неочікувано холодної відповіді й, бурмочучи вибачення, боком вийшов з кабінету генсека.
Сталін підняв слухавку. Сказав коротко Поскрьобишеву:
— Берію.
Коли Берія увійшов, запитав, нервово барабанячи пальцями здорової руки по червоній теці:
— Що у тебе є на посла у Лондоні Майського?
Берія замислився, але лише на мить. Маючи зуб на Молотова, він збирав інформацію і про його найближче оточення:
— Справжнє ім’я Ян Ляховецький. Син польського єврея. Закінчив університет у Мюнхені. У минулому есер і меншовик. За доповідною нашого резидента у Лондоні, має багато сумнівних зв’язків як у Німеччині, так і в Англії, любить випити, волочиться за гарненькими жінками, в тому числі дружинами членів дипмісії, близько спілкується із західними дипломатами і може плескати язиком зайвого…
— Гарні кадри у Кам’яної задниці. Хто рекомендував у дипкорпус?
— Меєр-Генох Мойсейович Балах.
— Це хто?
— Максим Максимович Литвинов.
— Єврейська банда.
— Накажете відкликати в Москву й арештувати?
— Устигнеш. Його випивки і жінки нас не обходять. Коли будуть серйозні матеріали, даси знати. Вільний.
Сталін кивком голови вказав Берії на двері. Коли той вийшов, підняв слухавку. Сказав Поскрьобишеву:
— Нас ні для кого немає.
Розкрив червону теку і вкотре втупився у шифротелеграму:
«…світ значно змінив думку про боєздатність Червоної армії. Таким чином, вермахт не має супротивників у Європі. І якщо буде потрібно, за місяць танки вермахту можуть увійти в Москву».