Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту

119. (118) Хвала законові Господньому

1 Щасливі ті, що їх дорога бездоганна, що ходять за Господнім законом. 2 Щасливі ті, що його свідоцтва пильнують, шукають його всім серцем. 3 Вони не чинять беззаконня, вони його путями ходять. 4 Ти повелів заповіді твої, щоб пильнувати вельми. 5 О, якби мої дороги були певні, щоб зберігати твої установи! 6 Тоді б я не осоромився, вважаючи на всі твої веління. 7 Я буду щирим серцем тобі дякувати, навчаючись твоїх присудів справедливих. 8 Я берегтиму твої установи, не покидай мене зовсім. 9 Як юнак берегтиме чистою свою дорогу? Пильнуючи її за твоїм словом. 10 Усім моїм серцем я тебе шукаю; не дай мені відхилитись від заповідей твоїх. 11 Я в моїм серці сховав твоє слово, щоб не згрішити проти тебе. 12 Благословен єси, о Господи! Навчи мене твоїх установ. 13 Устами моїми я звіщаю усі присуди уст твоїх. 14 Я радуюсь дорогою твоїх свідоцтв понад усі скарби. 15 Про твої заповіді буду роздумувати і на стежки твої буду вважати. 16 Установами твоїми я втішатимусь, я не забуду твого слова. 17 Добре чини з твоїм слугою, щоб я міг жити й твоє слово пильнувати. 18 Відкрий мої очі, щоб я міг бачити дива закону твого! 19 Я - на землі чужинець, не крий від мене велінь твоїх. 20 Моя душа умліває, бажаючи ввесь час присудів твоїх. 21 Ти погрозив гордим, отим проклятим, що від велінь твоїх блудять далеко. 22 Візьми від мене сором і зневагу, бо я беріг твої свідоцтва. 23 Хоча князі, розсівшись, говорять проти мене, слуга твій роздумує про твої установи. 24 Бо твої свідоцтва - моя втіха, вони - мої дорадники. 25 Душа моя до пороху прилипла, оживи мене за твоїм словом. 26 Я оповів мої дороги, і ти вислухав мене; навчи мене твоїх установ! 27 Дай мені зрозуміти дорогу заповідей твоїх, і про чудеса твої я буду роздумувати. 28 Тане душа моя від смутку, постав мене на ноги за твоїм словом. 29. Дорогу неправди відверни від мене, подай ласкаво закон твій. 30 Я собі вибрав дорогу правди, доставив присуди твої перед собою. 31 Я пристав міцно до свідоцтв твоїх; о Господи, не дай мені осоромитись! 32 Дорогою велінь твоїх поспішатиму, бо ти пошириш моє серце. 33 Навчи мене, о Господи, дороги установ твоїх, триматимусь її на кожнім кроці. 34 Дай мені розум, і я берегтиму закон твій, зберігатиму його усім серцем. 35 Настав мене на стежку велінь твоїх, у ній бо моя втіха. 36 Нахили моє серце до свідоцтв твоїх, не до наживи. 37 Поверни мої очі, щоб не дивились на марноту! Живи мене на твоїй дорозі! 38 Утриваль твоєму слузі твоє слово, що веде до страху перед тобою. 39 Відверни від мене сором, котрого я боюся, бо присуди твої добрі. 40 Глянь, я твоїх заповідей прагну; живи мене по твоїй правді. 41 Нехай прийде, о Господи, на мене твоя милість і твоє спасіння по твоєму слову. 42 І я відповім тим, що кепкують з мене, - бо я звірився на твоє слово. 43 Не забирай з уст моїх слів правди, бо я на присуди твої надіюсь 44 і пильнуватиму закон твій завжди, по віки вічні. 45 І я ходитиму в обширі, бо заповідей твоїх шукаю. 46 Я промовлятиму перед царями про твої свідоцтва -і не осоромлюся. 47 Втішатимуся веліннями твоїми, -я їх люблю. 48 І до твоїх велінь буду здіймати мої руки, - я їх люблю, і буду роздумувати про твої установи. 49 Згадай слузі твоєму твоє слово, бо ти подав мені надію. 50 Оце моя відрада в моїм горі, що твоє слово мене оживляє. 51 Горді глузують з мене вельми, та від закону твого я не відхиляюсь. 52 Я згадую, о Господи, твої присуди споконвічні - і утішаюсь. 53 Обурення охопило мене супроти беззаконних, що покидають закон твій. 54 Твої установи піснями для мене стали у долі мого вигнання. 55 Я згадую, о Господи, ночами твоє ім'я і бережу закон твій. 56 Це була моя частка, що я беріг твої заповіді. 57 Доля моя - Господь; я мовив: Берегтиму твоє слово. 58 З усього серця прошу у тебе ласки: змилуйся надо мною по твоєму слову! 59 Я роздумую про мої дороги і спрямовую мої стопи до твоїх свідоцтв. 60 Спішивсь я і не барився, велінь твоїх щоб пильнувати. 61 Мене обплутало мотуззя беззаконних, але я не забув закону твого. 62 Опівночі я встану тебе прославляти -за твої присуди справедливі. 63 Я приятель усім тим, що тебе бояться і заповідей твоїх пильнують. 64 Земля, о Господи, повна твоєї ласки навчи мене твоїх установ. 65 Добре вчинив еси з твоїм слугою; Господи, за словом твоїм. 66 Навчи мене доброго розуму й знання бо я здаюся на твої веління. 67 Поки я не був іще упокорений, блукав я тепер же я пильную твоє слово. 68 Ти добрий і доброчинний; навчи мене твоїх установ. 69 Горді кують на мене брехні, я ж усім серцем бережу заповіді твої, 70 їхнє серце, мов жир, ситне; а я твоїм законом утішаюсь. 71 Добре мені, що був упокорений, щоб установ твоїх навчитись. 72 Ліпший для мене закон уст твоїх, ніж гори золота й срібла. 73 Руки твої мене створили й укріпили; настав мене, і я велінь твоїх навчуся. 74 Ті, що тебе бояться, побачивши мене, розвеселяться, бо я надіюся на твоє слово. 75 Знаю, о Господи, що твої присуди справедливі і що ти упокорив мене по правді. 76 Милість твоя, молю, нехай мене потішить, за словом твоїм до слуги твого. 77 Хай твоє милосердя зійде на мене, і я буду жити, бо закон твій - моя відрада. 78 Хай поб'є сором гордих, що мене незаслужено гнітять, я ж над твоїми заповідями буду роздумувати. 79 Хай повернуться до мене ті, що тебе бояться і відають твої сві доцтва. 80 Хай моє серце буде бездоганним у твоїх установах, щоб мені не осоромитись. 81 Душа моя знемагає за твоїм спасінням, на слово твоє я надіюсь. 82 Очі мої знемоглися за твоїм словом, кажучи: Коли мене потішиш? 83 Бо я став, мов бурдюк у димі, але установ твоїх не забуваю. 84 Скільки його, того віку, у слуги твого? Коли ти над гонителями моїми суд учиниш? 85 На мене яму викопали горді, а це не за законом твоїм. 86 Усі твої веління - правда; мене незаслужено гонять, подай мені допомогу! 87 Вони мене ледве зо світу не зігнали, та заповідей твоїх я не покинув. 88 Живи мене за твоєю ласкою - я пильнуватиму свідоцтво уст твоїх. 89 Повіки, Господи, слово твоє твердо стоїть на небі. 90 Від роду й до роду твоя правда. Ти укріпив землю, і вона стоїть твердо. 91 За твоїми присудами усе стоїть сьогодні, усе бо тобі служить. 92 Якби закон твій та не був відрадою моєю, я був би вже загинув у моїм горі. 93 Повіки заповідей твоїх я не забуду, бо ними мене оживляєш. 94 Твій я: спаси мене, бо я заповідей твоїх шукаю. 95 Чигають грішники на мене, мене погубити; я ж на свідоцтва твої вважаю. 96 У кожній досконалості кінець я бачив; твоя ж заповідь широкосяжна. 97 Як я люблю закон твій! Він моє повсякденне розважання. 98 Мудрішим за моїх ворогів робить мене твоє веління, бо воно зо мною завжди. 99 Понад усіх моїх учителів я став розумним, свідоцтва бо твої - моє розважання. 100 Більш, ніж старі, я розумію, бо я беріг твої заповіді. 101 Від усякої лихої стежки стримую я ноги, щоб пильнувати твоє слово. 102 Від присудів твоїх не ухиляюсь, бо ти мене навчаєш. 10З Які солодкі твої слова для мого піднебіння, -для уст моїх солодші меду! 104 Твоїми заповідями я став розумний, тому й ненавиджу всяку неправдиву стежку. 105 Слово твоє - світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці. 106 Я поклявся й постановив пильнувати твої присуди справедливі. 107 Смутний я понад міру! О Господи, живи мене за твоїм словом! 108 Зволь, Господи, прийняти уст моїх жертву і навчи мене твоїх присудів. 109 Життя моє у небезпеці завжди, але закону твого я не забуваю. 110 Поставили безбожні сильце на мене та я від заповідей твоїх не відхилився. 111 Твої свідоцтва - спадщина моя повіки, вони бо радість мого серця. 112 Я нахилив моє серце виконувати твої установи. повіки й на кожнім кроці. 113 Я ненавиджу двоєдушних, а люблю - закон твій. 114 Ти захист мій і щит мій, на слово твоє я надіюсь. 115 Гетьте від мене, беззаконні, і я буду пильнувати веління мого Бога. 116 Підтримай мене за твоїм словом, щоб я міг жити; не дай, щоб я моєї надії стидався. 117 Підтримай мене, і я спасуся, на твої установи завжди вважатиму. 118 Осоружні усі ті тобі, що від установ твоїх відходять, бо неправда - їхня думка. 119 Усіх грішників землі вважаєш за жужель, тим і люблю твої свідоцтва. 120 Тіло моє тремтить від страху перед тобою, я присудів твоїх боюся. 121 Я творив суд і справедливість, - гнобителям моїм мене не видай. 122 Будь запорукою слузі твоєму на благо, нехай не гні