Декамерон Самуїла Окса

Дикун може лежати на пляжі на лівому боці доти, доки з правого боку не піде дим і той димне помітять з міської каланчі. Тут вже можуть втрутитися пожежники. Але, зрештою, це особиста справа дикуна.

Що й казати, на складному і відповідальному пляжно-купальному терєні бідного дикуна-новачка можуть чекати які завгодно несподіванки. Вони бувають і приємними і не дуже.

Так от для того, щоб тих не дуже приємних несподіванок було якомога менше, і створено мною цю хоч і не глибоко-наукову, але всебічну інструкцію.

Я дикун кадровий і за свій дикунський вік набачився на євпаторійському піску чимало різних дикунів. Були вони різні за віком, статтю, характером, службовим станом і професією, але, загалом, різко поділялися на дві категорії: на оптимістів і, песимістів.

Оптимісти (а їх переважна більшість, можна навіть сказати 9/10 від загальної кількості дикунів) люблять перш за все море, сонце, пісок і свіжий солоний вітер.

Дикун-оптиміст в душі бродяга і спартанець. Йому абсолютно байдуже, де він сьогодні буде спати і чим він завтра буде снідати.

З тієї хвилини, як дикун-оптиміст переконався, що Чорне море за пройдешній рік не висохло і не обміліло, а пісок на пляжі не закам’янів, будьте певні, хороший настрій його вже не покине до кінця відпустки.

І, як правило, з дикуном-оптимістом ніколи нічого не трапляється. Він любить сонце, море, пісок, вітер, і вони платять йому такою ж самісінькою любов’ю.

За останні десять-п’ятнадцять років на євпаторійських пляжах не було зареєстровано жодного випадку, коли б оптиміст обгорів на сонці або, не приведи господи, втопився у морі. Більше того, оптимістові навіть вітер піском ніколи очі не засипає.