Фосфорна квітка

— Так уже вийшло, — невимушено зауважила Маргрет. — Я хотіла забрати свою сумочку, яка тут лишилась, отже, зовсім випадковий привід, збіг випадковостей.

— Аргументи, аргументи, — сказав Гінцпетер, похитуючи головою. — Гляньмо краще фактам в очі.

У талому снігу поблизу чорного ходу все ще можна було розпізнати сліди: довжелезні, овальні заглибини, калюжі води, що злилися докупи, ніби тут прочалапало чудовисько.

— Непереконливі аргументи, темні справи, — лише знову буркнув Гінцпетер і, натиснувши на клямку, відчинив незамкнені двері. У коридорі підвалу, де була топка, казан для підігрівання води й безліч усяких труб, він кивнув на щойно вмуровану цеглину. — Тут, мабуть, криється й розгадка нашої загадки, — сказав він, — за цією цеглиною прокладено справжній газопровід, а звідти до топки треба лише два метри гумового шланга, щоб підсобити господові Богу подавати тепло або могильний холод. Тут треба брати до уваги й жінок, вони теж можуть бути вбивцями.

Вогонь у топці не горів. Унаслідок різкого потепління температура значно підвищилася, тож опалювати квартиру не було потреби. Довкола стояло кілька відер вугілля, для розпалу були заготовлені дрова, Гінцпетер звернув на це увагу й посміхнувся.

— Це на випадок, якщо виникне якийсь сумнів, — пояснив він і, припинивши дальше розслідування, вийшов з підвалу. — Якщо газопровід підключено не для опалення будинку, то виникає питання: для чого ж тоді?

Він попрощався з Вундервальдом і його гостями.

— Усе це поки що має лишатися так, як є, інакше я змушений буду декому змінити мешкання.