Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » право » Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: Науково-методичний посібник для суддів
Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: Науково-методичний посібник для суддів - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: Науково-методичний посібник для суддів

Электронная книга - «Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: Науково-методичний посібник для суддів». Краткое содержание книги:

Видання підготовлене для проведення серії тренінгів для суддів загальних судів України щодо застосування практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), у межах проекту «Гарантування дотримання прав людини при здійсненні правосуддя» Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Проект впроваджується спільно з Національною школою суддів України, Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України за фінансової підтримки Уряду Канади.
У виданні наводяться основні положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і розкривається їх зміст крізь призму практики ЄСПЛ.
1 ... 41 42 43 44 45 46 47 48 49 ... 100
Перейти на страницу:

Тому важливо щоб практика застосування конкретних положень кримінального процесуального законодавства щодо забезпечення права на захист здійснювалася, як це передбачено, зокрема, ч. 5 ст. 9 КПК, з урахуванням практики ЄСПЛ.

Для поглибленого вивчення рекомендовано: Посібник зі статті 6 Конвенції[113].

Право на життя (стаття 2 Конвенції)

Сфера застосування статті 2 Конвенції

• усі випадки насильницької смерті чи зникнення особи;

• розслідування обставин смерті та зберігання матеріалів такого розслідування;

• планування та проведення операцій із застосуванням сили;

• виключно необхідне застосування сили;

• застосування зброї та спецзасобів;

• смерть під час військової служби;

• надзвичайні ситуації, бойові дії, військові навчання;

• загроза для життя у разі вислання (депортації, екстрадиції);

• безпечність спорудження та експлуатації об'єктів;

• компенсація у зв'язку зі смертю (зникненням).

Обов'язки держав за статтею 2 Конвенції

• Негативні — утримуватися від умисного або незаконного позбавлення життя;

• позитивні — вживати відповідні заходи для захисту життя тих, хто знаходиться під юрисдикцією держави:

Суд повторює, що перше речення п. 1 статті 2 Конвенції зобов'язує державу не тільки утримуватися від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідні заходи для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Це включає основне завдання держави щодо забезпечення права на життя шляхом прийняття ефективних норм кримінальних законів для попередження злочинів проти особи, що забезпечуються правоохоронним механізмом для попередження, усунення та покарання порушень таких норм. За відповідних обставин це також поширюється на позитивний обов'язок органів державної влади вживати заходи попередження для захисту особи або осіб, чиє життя знаходиться під загрозою здійснення кримінальних дій іншими особами.

Рішення у справі «Гонгадзе проти України» (Gongadze v. Ukraine) від 8 листопада 2005 р., заява № 34056/02, п. 164.

Реагування держави на загибель особи: проведення ефективного розслідування

У справі, де мала місце загибель особи за обставин, які потенційно можуть передбачати відповідальність держави, стаття 2 передбачає обов'язок держави будь-яким чином забезпечити належну реакцію судової або іншої гілки влади для забезпечення того, що законодавчий та адміністративний устрій захисту права на життя здійснюється належним чином і що будь-яке порушення цього права припиняється та карається.

Рішення у справах «Öneryildiz v. Turkey.» [GC] від 30 листопада 2004 р., заява № 48939/99, п. 91, та «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom) від 14 березня 2002 р., заява № 46477/99, п. 54.

Обов'язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні із загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов'язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції» також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили.

Див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 р. у справі «Кая проти Туреччини» (Kaya v. Turkey), заява № 22729/93, п. 86.
Мета розслідування

Головна мета розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя, а у випадках, коли беруть участь представники держави або органи, у забезпеченні їх відповідальності за смерті, в яких вони винні. Форма розслідування, яка досягне такої мети може бути різною залежно від обставин. Проте, який би з методів не брався за основу, державні органи влади повинні діяти за своєю власною ініціативою, у випадку коли вже якесь питання звернуло їх увагу. Вони не можуть перекласти це на ініціативу родичів чи чекати подання формальної скарги або взяття кимось на себе відповідальності за проведення слідчої процедури.

вернуться

113

Див.: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.echr.coe.int/Documents/Guide_Art_6_UKR.pdf

1 ... 41 42 43 44 45 46 47 48 49 ... 100
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)