Смертниці

— І вам здається, що це хороша ідея?

— Чесно? — Сенатор зітхнув. — Вона мене до біса лякає. Але директива офіційна. Військові мають право ввійти.

— І недарма, — сказав Сілвер. — Якщо ви не помітили, наша країна — під нападом. Це наша нагода зачистити гніздо, поки воно не завдало удару. Поки ще більше людей не опинилося під загрозою. У великому масштабі цей інцидент може виявитись удачею.

— Удачею?

Сілвер надто пізно збагнув свою нетактовність. Примирливо підняв руку.

— Перепрошую, жахливу річ сказав. Я так концентруюся на своїй місії, що іноді нічого навколо не бачу.

— Так само можете й не бачити подробиць ситуації.

— Що ви хочете сказати?

— Ви дивитеся на цю облогу й автоматично думаєте про тероризм.

— Маю зважати на таку можливість. Вони змусили нас до цього. Не забувайте.

— До виключення всіх інших варіантів?

— Звісно ні. Цілком вірогідно, що йдеться просто про двох божевільних. Про двох людей, які намагаються уникнути ув’яз­нення після того, як застрелили поліціянта в Нью-Гейвені. Ми розглянули таку можливість.

— І все одно зосередилися на тероризмі.

— Із містером Вінном інакше не можна. Він серйозно ставиться до своєї роботи директора Служби національної розвідки.

Конвей спостерігав за Гебріелом, за його реакцією.

— Я бачу, вам не подобається теорія про терористів.

— Як на мене, це надто просто, — відповів Гебріел.

— А ви як усе це поясните? Чого хочуть ці люди? — запитав Сілвер.

Він відкинувся на спинку крісла, схрестивши довгі ноги, поклавши розслаблені руки на бильця. Жодної ознаки напруженості в худорлявому тілі. «Його насправді не цікавить моя думка, — подумав Гебріел. — Він для себе вже все вирішив».

— Я поки що не маю відповіді, — сказав він уголос. — Натомість маю чимало дивних деталей, які не можу пояснити. Саме тому й зателефонував сенаторові Конвею.

— Які саме деталі?

— Я щойно відвідав розтин того охоронця. Чоловіка, застреленого нашою невідомою. Виявилося, що він узагалі не працював у лікарні. Ми не знаємо, хто він був.

— Відбитки пальців перевірили?

— В АДІС[2] їх не знайшли.

— Тож кримінального минулого він не має.

— Ні. Відбитків немає в жодній з перевірених нами баз.

— Не всі здають відбитки пальців.

— Цей чоловік увійшов до лікарні зі зброєю, зарядженою двохкульними патронами.

— Це несподівано, — завважив Конвей.

— Що таке двохкульний патрон? — спитав Сілвер. — Я лише юрист, тому прошу пояснити. Боюся, що, коли йдеться про зброю, я просто неписьменний.

— Це коли в один патрон заряджається більше однієї кулі, — відповів Конвей. — Заради більшої вірогідності смертельного пострілу.

— Я щойно говорив з балістичною лабораторією поліції Бостона, — сказав Гебріел. Вони знайшли патрон із палати. Це М-198.

Конвей пильно подивився на нього.

— Такі є на озброєнні армії США. В охоронця таке навряд чи побачиш.