Українсько-російський договір 1654 року. Міфи і реальність .

Імперська тоталітарна система є по суті кріпацтвом на державному рівні. Народ примушують віддавати результати своєї праці, свої матеріальні й духовні здобутки, і він не може (кажучи мовою політекономії) здійснювати розширене відтворення. В результаті руйнується економіка, занепадає господарство, країна відкидається на узбіччя цивілізації. В духовному, культурному відношенні відбувається денаціоналізація, зникає народ як історична та етнічна спільність зі своїм менталітетом, зникає мова, знищується культура. Це є втратою для всього людства, оскільки збіднюється його етнофонд.

Імперська система є найбільш жахливою і реакційною, антиприродною формою державно-політичного устрою, що існувала в історії людства. Імперія гальмує розвиток народів, не дає їм змоги займатися історичною конструктивною творчою діяльністю.

Найвидатніший мислитель, провидець, вчений-енциклопедист, творець вчення про біосферу і ноосферу Володимир Іванович Вернадський (між іншим, нащадок запорозьких козаків), ім'ям якого, як пророкують вчені, буде названо XXI століття, визначив, що людина, людство, його свідомість і розум є новою геологічною силою в історії Землі, здатною змінювати лице планети. Проте робота культурного людства, що нерозривно пов'язана з усією історією земної кори, загалом — людська цивілізація є причинним наслідком стихійного планетарного процесу і діє в межах його законів. Людство як геологічна сила не може повернути назад. Несвідомо творячи свою історію, воно здійснює роботу величезної напруги, приводить у дію матеріальні маси на земній поверхні. "Однак, — писав Вернадський, — людство може виконувати цю роботу, тільки збільшуючи силу і міць своєї цивілізації". Тому імперії — носії деструктивних явищ, палії війн і класової боротьби — діяли всупереч законам природи і були приречені.