Студії з української етнографії та антропології

Далі, говорячи про техніку вовняних виробів, не можна поминути ще й виробництво коців, чи килимів; це виробництво — дуже старовинного походження, і хоч тепер воно вже за никає, але залишило по собі в музеях, а ще більше по церквах та у приватних людей безліч довершених зразків українського мистецтва. Виробництво кнлимїв провадиться в звичайних ткацьких умовах, на таких самих кроснах, чи верстатах, як у всіх ткачів. Ткалі, чи коцарки, вживають на килими звичайно валову вовну з невеликою домішкою овечої, купуючи її у шкурників та кушнірів; фарбують її на чорний кольор одваром з ольхової корн з купервасом, на жовтий — гречаною половою з галуном, на зелений, червоний та инші кольори — тепер переважно аніліновими фарбами. Основу роблять з конопляних ниток. Килими виробляють тепер найчастіше розмірами всього З'/і аршини завдовжки та один аршин завширшки, а иноді, на замовлення, роблять » більші. Прості КИЛИМИ звичайно роблять строкаті впродовж, додаючи часом до тога в’язані візерунки (квадратики, ромбики, кружечки, зірки та ин.); візерунки ці не тчуть, а нав’язують під час самого ткання. Щодо старовинних килимів, то їх виробляли з досить складнями та незвичайно гарними, найчастіше рослинними візерунками, шо дуже нагадують перські килимові візерунки па чорному, жовтому та зеленому тлі Тваринний орнамент трапляється, однак, на українських килимах незвичайно рідко. Одним з визначніших центрів коцар-ства літ ЗО тому був Харків, і займалися цим майстерством головним чином харківські міщанки, причім самі готували Й фарби з рослин, шо їх вони самі збирали в палі. Харківські коцн за свою красу й тривкість користувались великою й цілком заслуженою славою. їх продавали в великій кількості на ярмарках, вивозили до Великоросі!, а особливо до Петербурга, і навіть за кордон, звідки приходили иноді дуже великі замовлення. Дедалі все більше подорожанин вовни та фабричне виробництво килимів у Москві поволі вбили коцарське ремество, і тепер воно ледве існує Крім Харкова, килими виробля лись також і на Чернигівщині (село Биків), виробляються й тепер на Київ* шині, подекуди на Волині та ще в досить великих розмірах на Поділлі, иа Херсонщині, в Бессарабії та в східній Галичині, особливо на Покуттю та на Гуцульщині, де лавкн в хатах ще й тепер застилають килимами. На угорській Гуцульшині виробляють також білі, волохаті зі смугами килими, видатної краси та легкости. За посередництвом Галичини іа Бессарабії ви робнннтво українських килимів стикається з таким самим виробництвом у Румунії, Болгарії та Сербії. В деяких місцевостях, як, наприклад, в селі Бехах на Ватині, виробляють ще килимові фартухи та запаски, дуже поши рені й досі, часто дуже гарні, особливо старовинні.