Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
Апостоли святі, [займаючись] постій-
іє0СешРобирГния но обслуговуванням столу, а не проповідуванням слова божого, задля ремствування греків на жидів, і захотівши діаконів37 настановити, мовили:
— Мужі і браття! Виберіть з-поміж себе мужів доброї слави, сповнених духа святого та мудрості, котрих би ми до того діла поставили.
А тепер [охочі] до молитви, до служби божої, до роздачі життєдайних святощів, без обрання і будь-якого випробовування і без будь-якого певного посвідчення (про сповненість духом святим і мудрістю вже й не згадую) приймані і на слова божого проповідь посилані бувають.
Отож і маю пастирів та вчителів! Отож і маю проводирів і майстрів! Самі од голоду здихають, а інших годувати беруться. Самі посліпли, а інших поводирями бути зважуються. Самі на обидві ноги кульгають, а іншим на підпори підставляються. Самі будучи неуками, інших навчати важаться.
О непорядний, о підступний, о безбожний рук покладання звичаю! «Руки ні на кого не вкладай поспішно,— апостол мовить,— щоб не стати учасником гріхів чужих». І в іншому місці: «При тому тебе, Тите, зоставив я на Кріті-острові, аби, чого ще неставало, ти поправив і настановив ієреями по містах, як я тобі повелів, таких, що є безнагінні, мають по одній жоні і синів вірних, не обплутані і не опановані розкішшю. Бо єпископ має бути без пригани, як шафар божий, не пишним, не гнівливим, не п’яницею, не забіякою, не хтивим до зиску бридкого, а гостинним, доброчинним, тверезим, справедливим, святим, стриманим, вірним своєму слову, згідному з наукою, щоб міг напоминати здоровим повчанням і переконувати противників.
Нинішні ж мої єпископи і архієпископи, всю ту апостольську науку за себе закинувши, її ногами безладдя, хтивістю срібла засліплені, потоптали.
Той за сих часів мудрий ієрей і дотеп-
'нГн^нТхшГкотГ ний> К0ТРИЙ те з чого міг би
відступників 1 єпископові своєму, од справ церков
них оддалений будучи, уділити, аби той повернув його знову.
Ой леле ж мені, недбалим робітникам довіреній! Ох мені, ненаситним лакомцям в опіку наданій!
Біда і вам, котрі продаєте, і вам, котрі купуєте дар духа святого! Срібло ваше буде вам у пагубу!
Не хочете знати правди, не хочете бачити й неправди! Не хочете розуміти, звідки ті, котрі її вам дають, набувають, яким промислом багатіють.
Молоко доять з овець, вовну стрижуть, шкури луплять і лродають, самі м’ясом їхнім живляться і кров’ю напиваються.
А вам із достатку .м’ясив тих і надлишку невинної крові вділяють.
О злочинителі, а не учителі! О темнильники, а не світильники! Impostores19, а не Pastores 20’! Episcoti 21, а не Episco-рі 22! Порушили ви закон волі божої, ввели в оману душі свої проклятою сьогосвітньою Мамоною. Облазнили ви приправ-ною машкарою невинних Христових овечок, затьмили заразливим своїм недбальством євангельської світлості ясність.
Що вчините в той час, коли однято буде у вас виноградник й іншим робітникам оддано, а ви, злі, зле погублені будете?
Що скажете, коли одповіджено вам буде:
— Ви вітця вашого, Диявола, синами єсте! Ідіть, прокляті, од мене! Не знаю вас!?
Що одповісте, коли сказано буде:
— Зв’язавши їм руки і ноги, ввергніть їх у пітьму кромішню, де буде плач і скрегіт зубів!?
Біда вам під той час буде, сини мої! Біда і мені! Вам незносні муки терпіти, а мені на вічну вашу пагубу дивитись!
О єпископи, єпископи! О сини, котрі вітдем і матір’ю згордували! Дітки, в палацах королівських породжені і виховані, а тепер в корчми і курені своєю волею зваблені! Доки сном ледарства спати будете? Доки гнусу недбальства з очей сердець ваших не зітрете? Прийдіть до вод чотириструмних євангельських потоків і обмийте болото простоти розуму вашого.
Чи не досить вам ще тієї неоціненної втрати, що її із-за недбальства вашого я зазнаю, таку велику згубу золота, срібла, перлів і каменів дорогих, котрими я од вітця вашого кількадесят літ, як найзначніша королева, приоздоблена була? Де тепер неоціненний той камінець, той карбункул, що сяяв, наче світильник, який я між іншими перлами, наче сонце поміж зорями, в короні голови моєї носила — дім КНЯЗІВ Острозьких, котрий блиском світлості старожитної віри своєї над усіма іншими світив? Де й інші дорогі й однаково неоціненні тієї ж корони камінці — значні руських князів роди, неоціненні сапфіри і безцінні діаманти — князі Слуцькі, За-славські, Збаразькі, Вишневецькі, Сангушки, Чорторийські, Пронські, Руженські, Соломерецькі, Головчинські, Крошин-ські, Масальські, Горські, Соколинські, Лукомські, Пузини й інших без ліку, що їх поодинці вичисляти було б справою довгою?
19
Дурисвіти (лат.).— Ред.
20
Пастирі (лат.).— Ред.
21
«Наскотники» (штучно сконструйоване лайливе слово).— Ред.
22
Наглядачі (лат.).— Ред.