ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ
- Автор: Бедь Віктор
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ». Краткое содержание книги:
Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних факультетів, а також для працівників правоохоронних органів і тих, хто цікавиться проблемами юридичної психології.
Усі люди сприймаються по-різному, тому що мають свої індивідуально-психологічні особливості. Юристові корисно знати, що серед його співрозмовників можуть бути такі типи людей:
- «черепахи» — їхній душевний світ захований під «панциром» особистості; важко здогадатися, про що вони думають, що і як переживають у цю хвилину (найчастіше до цього типу належать інтелектуали, люди сором'язливі або недалекі);
- «дикобрази» — постійно когось підозрюють, завжди чимось не-задоволені й стривожені. Вони чекають звідусіль неприємностей, тому завжди напружені й до всіх налаштовані вороже;
- «леви» — люди справи, їхній внутрішній світ схований за метою дій і операцій. Вони завжди відчувають свою перевагу над іншими і пишаються цим;
- «хамелеони» — люди, які вміють «тримати ніс за вітром», пристосовуватися до обставин. Вони можуть, якщо цього вимагає ситуація, лестити чи обурюватися, бути сумирними чи бунтарями;
- «безколірні» — категорія людей, яка не піддається будь-якій характеристиці. Ці люди (їх ще називають «сірі») розчиняються в натовпі, не залишаючи в пам'яті іншої людини ніяких слідів про свій образ.
Тому, вивчаючи нову людину і оцінюючи її, юристу бажано:
а)перед початком розмови зорієнтуватися у зовнішньому образі співрозмовника (слід зазначити, що найбільш інформативною, з психологічного погляду, є перша хвилина зустрічі);
б)у процесі спілкування постійно спостерігати за людиною і вловлювати найменші зміни в її поведінці за рухом обличчя, мімікою, жестами, позами;
в)аналізувати і усвідомлювати «психологічні сигнали» за зовнішнім рисунком поведінки потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, свідка і будь-якої іншої людини;
г)змінювати власну систему спілкування у зв'язку зі змінами в зовнішній поведінці співрозмовника.
Отже, діяльність юриста охоплює велике коло проблем психологічного й соціально-психологічного характеру, тому знання основ загальної і соціальної психології по праву вважається передумовою глибокого засвоєння теоретичних і практичних положень особливої частини юридичної психології.
II. Особлива частина
Розділ 4
Правова психологія
Правова психологія — розділ юридичної психології, який вивчає правосвідомість, принципи її формування і розвитку, причини її реформації.
Основними проблемами правової психології є:
• психологія правової соціалізації особистості;
• психологічні умови ефективності правових норм;
• асоціальні стереотипи поведінки;
психологічні аспекти ефективної правотворчості.
§ 1. Правова соціалізація
Процес складання основних параметрів людської особистості (свідомості, почуттів, здібностей та ін.) відбувається в певних соціальних умовах шляхом засвоєння і перетворення індивідами соціального досвіду, накопичення людством досягнень культури. Ще у ХІХ ст. англійський письменник В. Годвін відзначав: «Все, чим людина зі своїм розумом відрізняється від тварини, є результатом життя в суспільстві».
Соціалізація особистості — це процес і результат засвоєння і відтворення людиною соціального досвіду, який здійснюється в ході діяльності й спілкування. З цього визначення випливає, що соціалізація є двостороннім процесом, який включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду (як соціальне середовище впливає на людину за рахунок її входження в систему соціальних зв’язків), а з другого — відтворення соціального досвіду (як сама людина впливає на середовище за рахунок власної діяльності). Важливо підкреслити, що». людина не просто засвоює соціальний досвід, а й перетворює його у власні цінності, установки, орієнтації».
Соціалізація особистості — процес багатогранний. Одним із основних його напрямів є правова соціалізація, під якою мається на увазі вироблення в ході освоєння соціального досвіду ціннісно-нормативної орієнтації особистості, за якою приписи суспільних норм сприймаються нею як власні життєві установки.
Правова соціалізація як процес включає в себе:
а) засвоєння критеріїв оцінок юридично значущих ситуацій;
б) вивчення законів і соціальних вимог, які визначають міру можливої і належної поведінки в суспільстві;
в) усвідомлення своїх прав та обов’язків і способів їх реалізації;
г) оволодіння необхідними соціальними навиками шляхом навчання того, як користуватися правовими знаннями, вимогами, правилами.
Кожен громадянин повинен не лише з’ясувати, що в суспільстві діють конкретні закони і правила, а й віднести їх до самого себе, тобто усвідомити, що вони означають для нього, що йому дозволяють, а що забороняють (у тому числі усвідомити і ті покарання, які він може понести за порушення законів).
Існують різні способи засвоєння норм права і правових цінностей у ході соціалізації особистості. Зазначимо деякі з них:
1) предметний спосіб. Засвоєння відповідного способу дій, шаблонів поведінки відбувається в процесі тієї чи іншої діяльності людини, її взаємодії з іншими людьми;
2) традиційний спосіб, коли людина, спостерігаючи дії і поведінку людей в різних ситуаціях, засвоює відповідні звички і шаблони поведінки в ситуаціях соціальної взаємодії, що найчастіше трапляється;