Джури козака Швайки

Тишкевич не був слабкою людиною. При нагоді зміг би упоратися з одним-двома нападниками. Проте тут, як не напружувався, вивільнитися не вдавалося. Чужі пальці все міцніше стискали горлянку. Перед очима попливли райдужні кола.

«Оце і все», - промайнула думка.

Зненацька невідомий нападник послабив тиск. Почувся здивований голос:

- Пан Тишкевич? Як ви сюди потрапили?

Тишкевич сів, перевів подих. Перед ним стояв на колінах якийсь юнак із слов’янським обличчям. Придивившись, упізнав у ньому недавнього слугу пана Кобильського. І, здається, мав він дивне прізвисько - Дурна Сила.

Тишкевич поворухнув шиєю, повів головою праворуч, ліворуч - тягнув час. Тоді сказав:

- І справді, дурна в тебе сила, парубче.

- Та я ж… - зніяковів Демко. - Я ж дивлюся - над кущами татарська шапка промайнула. Ну, думаю, степняк їде, не інакше. Ну, думаю, стягну його зараз з коня, приб’ю, а сам у сідло - і додому. А воно, бач, як вийшло…

- Чекай чекай, - перебив його Тишкевич. - А сам ти як сюди потрапив?

- Та-а… За Воронівкою налетіли на нас татари. Куролап з іншими дали драла, а мене залишили. То ж татари аркан на шию - і в степ потягли.

- А ти, схоже, по дорозі втік від них…

- Еге ж. Вони саме перебиралися через якусь річку. Туман був, хоч в око встрель. Тож задній віз потрапив колесом між колоди. От мене й відв’язали, щоб допоміг витягти. А я його так смикнув, що він завалився у річку. Ну, і я слідом. Вони мене за течією шукали, а я проти неї пірнув. Доки вони в річці бовталися, я степом їх обійшов - і ось тутечки.

Нараз Демко замовк, потягнув носом повітря і прикипів поглядом до торбини Тишкевича.

- Смажениною пахне, - сказав він і проковтнув слину. - А в мене ж третій день у роті й ріски не було.

- Не було - то буде, - посміхнувся Тишкевич і витяг з торбини залишки дрохви. Демкові зуби запрацювали не згірш бобрових.

А Тишкевич дивився на Дурну Силу й міркував, як бути з ним надалі. Завести назад до татар? Ні, це він завжди встигне. Спочатку, мабуть, треба спробувати зробити його своєю вірною людиною. А продати татарам ніколи не пізно…

- А чому ти не питаєш, як мене сюди занесло? - поцікавився Тишкевич.

- Та я… - Дурна Сила все ще не міг упоратися з дрохвою. - Я ж було напочатку хотів запитати вас про це, а ви якось убік звернули.

«І справді - дурна сила, - подумав Тишкевич. - Схоже, в голові у нього гуляє вітер…»

Тоді ще раз у задумі потер шию і мовив:

- Довго розповідати. Та й не для чужих вух та історія. А ти, може, візьмеш і вибовкаєш її будь-кому. Бо хто ж тебе зна…

Демко вільною рукою бухнув себе у груди так, що вони загуділи, мов дзвін.

- Та я… - обурено почав він. - Щоб я… Та ніколи. Їй же Богу!

Тишкевич зітхнув так важко, ніби іншого виходу не мав.

- Ну, гаразд, - згодився він. - Ти, хлопче, бодай раз замислювався над тим, чому татари так несподівано налітають на наші села? Стежиш за тим степом, стежиш, здається, і миша не проскочить - а татари вже в тебе за спиною!

- А й справді, - Демко навіть про дрохву забув, так вразили його ці слова. - Не встигнеш і озирнутися, як вони вже поруч.

- Гадаєш, то просто так? Ні-і, голову даю на відсіч, що хтось із наших вказує їм дорогу.

Демко закліпав очима.

- Не може бути! - не повірив він.

Тишкевич роззирнувся довкола і, хоч аж до обрію не було жодної живої душі, пошепки мовив:

- А я знаю, хто це. Худорлявий такий, смаглявий, і кінь у нього гарний, хоча й не дуже показний. А зовуть того запроданця Швайкою. Еге ж, вдає, начебто стереже степ від чужинців, а насправді - все навпаки.

- Швайка? - отетерів Демко Дурна Сила. - Та ви що? У нас же кажуть, що його татари не можуть зловити, такий він моторний! Кажуть, що і в Криму він був, і аж до Дунаю діставався…

- Можливо, - згодився Тишкевич. - А не зловлять його тому, що й не ловлять. Він сам до них з вістями їздить. Ну, хіба що про людське око трохи поганяються за ним.

- Ти диви… А я, здається, бачив його. Саме за Воронівкою. Я худобу пас, а він на Переяслав простував. Еге ж, такий, як ви кажете - худий і смаглявий, мов турок. І дивиться якось з-під лоба. Дід Микола привітався з ним, а потім і каже мені: