Мисливці на мамонтів

Багато днів і ночей ішли переселенці. Йшли невеликими переходами, зупиняючись щоразу, коли жар Родового вогню починав пригасати. На зупинках знову роздмухували вогонь і запалювали велике багаття, щоб підтримати полум'я й потім рушити далі.

На відстані одного дня дороги за ними слідом ішла друга група людей. Це був рід Чорнобурих Лисиць. Вони теж вирішили переселитися разом з дружнім родом. І ті, й ті прямували туди, де сподівалися знайти багатші для полювання місця з неполоханою великою дичиною.

За місяць обидва роди дійшли до долини великої притоки. А ще через місяць вони вже викопали собі землянки на крутому березі, під корінням багатовікових дерев.

Обладнавши свої простенькі напівпідземні хижі, обидва роди зажили на новому місці таким самим неспокійним мисливським життям, як і на попередніх, спустошених ними берегах.