Кім

— На день і ніч, і ще один день, — виправдовувався Кім.

— А, н-не вийде! — отець Віктор побачив, що Кім рухається до дверей, і виставив навперейми здоровенну ногу.

— Я не розумію звичаїв білих людей. Жрець, який оберігав зображення в Домі Чудес у Лагорі був поштивішим, ніж оцей худий. Цього хлопчика заберуть від мене. Вони зроблять сагиба з мого учня? Горе мені! Як я знайду мою Річку? Хіба в них нема учнів? Спитайся.

— Він каже, що йому дуже жалько, що він тепер більше не зможе знайти Річку. Він каже: чому ви не маєте учнів і не залишите його у спокої? Він хоче очиститися від своїх гріхів.

Ні Бенет, ні отець Віктор не мали готової відповіді.

Кім заговорив англійською, засмутившись стражданнями Лами:

— Я думаю, що якщо ви дозволите мені тепер піти, то ми підемо тихенько і нічого не вкрадемо. Ми будемо шукати цю Річку, як і до того, як ви мене впіймали. Шкода, що я прийшов сюди, щоби знайти Червоного Бика та все таке. Я не хочу цього.

— Це найкраще, що ти будь-коли зробив у цьому житті, молодий чоловіче, — сказав Бенет.

— Боже, я не знаю, як його втішити, — сказав отець Віктор, уважно спостерігаючи за Ламою. — Він не може забрати хлопчика з собою, та все ж він хороша людина, я впевнений, що він хороша людина. Бенет, якщо ви дасте йому рупію… він прокляне вас від кореня до маківки!

Вони слухали подих одне одного цілих… три… п’ять хвилин. Тоді Лама підняв голову і подивився вперед крізь них у космос і порожнечу.

— А я — послідовник Шляху, — сказав він із гіркотою. — Гріх мій і моя покара. Я змусив себе повірити, — а зараз бачу, що то я так надумав собі, — нібито ти мені посланий на допомогу в пошуках. Так моє серце пригорнулося до тебе за твоє милосердя, і поштивість, і мудрість твоїх малих років. Але ті, хто шукають Шлях, не повинні дозволяти собі вогонь бажання або прихильності, бо це все ілюзія. Як говорять… — він процитував старий-старий китайський текст, підкріпив його іншим і посилив третім. — Я збочив зі Шляху, мій чело. Це не ти був винен. Я був у захваті перед життям, перед новими людьми на Дорозі та перед тим, як ти радів, дивлячись на нові речі. Я тішився з тобою, а мав би дбати про свій пошук і тільки про нього. Тепер я сумую, бо тебе в мене забрано і моя Річка далеко від мене. Це все Закон, який я порушив!