День Незалежності
- Автор: Масляк Петро
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Геопринт
- Жанр: Альтернативная история
Электронная книга - «День Незалежності». Краткое содержание книги:
До речі, розрахунки деяких фізиків-теоретиків показують, що Всесвіт, можливо, складається з двох накладених один на одного і пов’язаних між собою світів. Кожний із них співпадає всіма своїми точками з іншим і є ніби його тінню. Це два види матерії: звичайна і так звана тіньова, слабо пов’язана з першою. На Землі існують окремі території, де ці світи можуть співіснувати, народжуючи при цьому таких собі двійників, котрі діють у двох світах одночасно. До таких територій, де можуть виникати подібні явища, і належать Україна, і, зокрема, Київ.
Власне, подібне явище саме й замальовується у творі академіка Петра Масляка «День незалежності», який вийшов у київському видавництві «Геопринт». Крім того, автор у захопливій художній формі розглядає, яким чином зміна минулого-майбутнього може відбитися на долях України й українців. За сюжетом президент України та його «друг»-олігарх одночасно «замовили» один одного. Для виконання замовлень задіяні два найкращі спеціалісти (міжнародний кілер і український снайпер). Принагідно виявляється, що ці люди існують ніби у паралельних світах, інколи втілюючись однією душею у двох тілесних оболонках. Хто ж зі снайперів виявиться спритнішим у змаганні, де на кону — життя людей?
Про це і ще про багато чого цікавого можна дізнатися, прочитавши роман П. Масляка. Він написаний у жанрі гостросюжетної реалістичної фантастики. Щодо автора цього роману, то помічено, що пророцтва і наукові передбачення професора Петра Олексійовича Масляка мають магічну силу збуватися. Науковий аналіз вченого, його інтуїція й навіть пророчі сни створюють неповторний колорит роману. Можливо, читач раптом почне впізнавати в придуманих письменником персонажах конкретні історичні особи, а також події й явища українського сьогодення, що саме і відрізняє реалістичну частину цього твору. Книжка «нашпигована» глибоким знанням природи, сучасних технологій і людської психології, маловідомими фактами з історії та географії, філософськими афоризмами і політологічними узагальненнями, а також життєрадісним гумором.
Події роману відбуваються в сучасній Україні. Все справжнє: Дніпро, Київ, вулиці, установи, гуртожитки, навіть автобусні маршрути. Реальні люди: чоловіки й жінки, студенти й пенсіонери, міліціонери й дачники. Реальна і ситуація: до влади прийшло чергове політичне угрупування, і між переможцями починаються «розбірки». Але чи дійсно всі ті люди й ситуації настільки реальні? Адже дія роману відбувається не сьогодні, а десь у майбутньому. Саме туди переміщується на своїй «машині часу» геніальний вчений Хома. То якою буде наша країна в майбутньому, який шлях обере? Над цим пропонує замислитися автор роману «День Незалежності», що вийшов у видавництві «Геопринт» та Бібліотеці інтернет-порталу «Народний оглядач» і вже з’явився у книжкових магазинах не тільки столиці, а й інших містах України.
Петро ОЛАР, кінорежисер
- Знаю я цих народних обранців, - криво посміхнувся Андрій. - Сховався десь у якоїсь молодички, а може чудово проводить час одразу з декількома. Це, щоб мати алібі на випадок непередбачуваної ситуації. Не переживай, скоро об’явиться.
- Андрію, - гаряче шепнула на вухо чоловікові Оксана, - сьогодні рано вранці пройшла поки що непідтверджена чутка, що Аміра вбили. Нібито знайшли вночі розчленований труп у Дніпрі. Подумай сам, може, в тебе тепер немає замовника і акція відміняється? Якщо так, пропоную, коханий, поїхати вдвох кудись на райські острови і жити безтурботно до кінця життя.
- Я ж все-таки одружений.
- Хіба це нині проблема, коли нам так гарно разом? Розлучишся, ти ж казав мені, що вас з дружиною нічого, крім спільного минулого і дітей, вже не зв’язує.
- Я не можу довіряти чуткам, - зимно відповів Орос. - Мені потрібна абсолютно достовірна інформація. Ти готова її надати?
- На жаль, ні.
- Про що тоді йдеться? Можливо, це чистої води провокація, спеціально запущена для зриву запланованої акції. Напевно, хтось про щось підозрює і забажав перестрахуватися. Я не можу в такій справі діяти суто імпульсивно. Дістань мені абсолютно достовірну інформацію. Тоді я зможу прийняти вмотивоване і аргументоване рішення. Прошу тебе, Оксано!
- Нічого не вийде. Конфіденційне джерело повідомило мені, що офіційне повідомлення надійде до ЗМІ лише завтра вранці. Сьогодні ж свято, парад, інші урочистості. Нібито не хочуть його псувати. Але Президент і Прем’єр-міністр уже в курсі. Саме Президент і віддав наказ поки що тримати все в секреті. В розслідуванні задіяні кращі слідчі СБУ і прокуратури. Підозра впала на Раміреса. Його почерк. Або хтось використав його методи, щоб нагнати на всіх ще більшого жаху.
- Мені команди на відміну операції ніхто не давав. Ти відмінити її теж не можеш. Замовлення я отримав особисто від Бенгалурова. Від нього і маю отримати відбій, - твердо сказав Андрій.
- А якщо він мертвий?
- Це міняє справу, але лише в тому випадку, якщо він не знищив боргову розписку і не перерахував грошей на мій рахунок. Якщо ж він встиг це зробити, навіть мертвий, - він мій замовник, котрий вже наперед оплатив його виконання.
- Все дуже чітко і ясно, - розсердилася Оксана, - але ти говориш не як майор міліції, а як кілер Рамірес.
- Угу. То, може, це саме я «замочив» твого Аміра?
- Вибач, я не подумала. В тебе просто не було такої можливості. Ще раз вибач, але я така знервована з самого ранку.
- Не треба, будь ласка, заводити мене в такий день, - попросив жінку Андрій. - Ти ж сама снайпер і знаєш, чим це загрожує.
- Гаразд, не буду. Ось боргова розписка, - Оксана простягла Андрієві згорнутий вчетверо аркуш паперу. - Амір передав її мені ще тиждень тому. Сказав, щоб я віддала тобі цей документ сьогодні до початку акції. Тоді ж було перераховано твій гонорар на цифровий рахунок в одному зі швейцарських банків. Ось, візьми цей аркуш з цифровим кодом.
Андрій задумливо подивився на аркуші паперу в своїх руках, потім сховав їх до кишені сорочки і застібнув гудзика. Підвів голову і прочитав в затуманених черговим нападом хвороби очах Оксани щось таке, що примусило його ніжно відкинути пасмо волосся з її лоба.
- Він знав… Ні, мабуть, все-таки щось відчував. Амір дійсно був, як ти казала, дуже інтуїтивною людиною. Був упевнений, що я обов’язково виконаю замовлення, якщо і він виконає взяті на себе зобов’язання.
- А може, все-таки, не треба? - знову попрохала Оксана. - Він вже не довідається, що ти не стріляв у Президента. І ніхто, крім мене, про це не знає і не знатиме ніколи. Це я тобі гарантую за будь-яких умов: залишишся ти зі мною чи ні.
- Ти чомусь зовсім не береш до уваги мене, - зі сталевими нотками в голосі мовив Андрій. - Я не зможу жити на цьому світі, якщо не зроблю те, що мушу зробити.
- І знову ти кажеш і робиш так, як, по-моєму, говорив би і діяв Рамірес, - махнула рукою Оксана. - Я з такими чоловіками зустрічалася на Північному Кавказі. Кодекс честі. Помре, але не відступиться. Як важко, і в той же час щасно жінкам з такими чоловіками.
Оксана віддала наказ, до них під’їхав джип, який і доставив Ороса в район Софіївської площі, де будівельним ліфтом він дістався на збудовані за ніч конструкції верхнього поверху. Снайперське гніздо було облаштоване цілком професійно і за всіма його вимогами. Поряд розмістився контролер. Раніше з ним Андрій ніколи не зустрічався. Урядова трибуна почала заповнюватися, і Орос витягнув мобільний телефон.