Бумеранг не повертається
- Автор: Михайлов Виктор Семенович
- Год: 1958
- Язык: украинский
- Год: Молодь
- Переводчик: С. В. Биба
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Бумеранг не повертається». Краткое содержание книги:
— Це все?
— Поки що все.
— По перше, у Гонзалеса не було мисливського спорядження. В усякому разі в день його приїзду митний огляд цих речей не виявив. Мисливське спорядження могло бути доставлене іншими каналами і, звичайно, минувши Гонзалеса. Я схильний думати, що Едмонсон справді одержав від Гонзалеса посилку з сигаретами «Фатум». По-друге, як усе це пов’язується з твоїм припущенням, що Едмонсоном нас намагаються збити з пантелику? Пам’ятаєш? Ти говорив про це лише кілька днів тому.
— В нашій справі не надавати значення інтуїції, професіональному чуттю, було б помилковим, але факти є факти й ігнорувати їх ми не маємо права.
— Факти чи фактики?
— Я говорю про факти.
— Але ти випускаєш з уваги одну дуже важливу обставину: якщо твоя версія правильна і Гонзалес справді вбив інженера Ладигіна, то хтось же повинен був підготувати це вбивство. Значно простіше було б для іноземної розвідки скомпрометувати Ладигіна і, шантажуючи його, примусити працювати на себе, так же? Отже, перед тим, як убити Ладигіна, була зроблена спроба, і, я думаю, не одна, купити його або залякати. Потім, коли ця спроба не дала бажаних наслідків, був розроблений план убивства і підміни Ладигіна. План цей виношувався довго і готувався не менше. Їм треба було підшукати для підміни хоча б відносно схожу на Ладигіна людину. Треба було, щоб ця людина добре знала російську мову й мала б спеціальну технічну освіту, інакше такий, я дозволю сказати «інженер» був би викритий в перший же день свого перебування на заводі. Кореспондент «Марсонвіль Стар» Уільям Едмонсон з’явився у Москві двадцять третього грудня. Постає питання, чи міг Едмонсон за два тижні свого перебування у Москві познайомитися з Ладигіним, завоювати його довір’я і навіть запросити його на полювання? Ні, Степане, безумовно, не міг. Ось чому, не ігноруючи побічних доказів проти Едмонсона, треба зробити деякі поправки в твоїй гіпотезі. Ні Гонзалес, ні тим більш Едмонсон — не головні фігури цієї складної, заплутаної гри. Не вони підготували і здійснили цей злочин. Ми не повинні випускати з поля зору Едмонсона, бо деякі факти справді свідчать проти нього, але наше завдання виявити і знешкодити головну фігуру, яка поки що залишається у тіні.
Постукавши, увійшов капітан Гаєв і поклав перед полковником на стіл кілька телеграм. Каширін мовчки переглянув їх і одну телеграму простяг Нікітіну.
«Доярка Явдоха Шатілова працює колгоспі „Нова праця“ голова Горєлов станція Степ Далекий крик Райсільгоспвідділом Ситечко», прочитав Нікітін.
— Товаришу Гаєв, сьогодні ж виїжджайте на станцію Степ Далекий. Уточніть, чи був у колгоспі «Нова праця» Уільям Едмонсон, коли він прибув, за яких обставин і коли виїхав назад. Постарайтеся вкластись у два дні, — розпорядився полковник і жестом відпустив Гаєва, бо пролунав нетерплячий дзвінок міжміської станції. Полковник узяв трубку.
Говорив Південноуральськ. Начальник райвідділу підполковник Гасиар’ян повідомляв:
— Інженер Ладигін Григорій Іванович не приїжджав. Заводоуправління чекає його прибуття п’ятнадцятого числа. Всіх необхідних заходів вжито.
— Дякую за оперативність, Аветісе Аракеловичу. Прошу в цьому питанні підтримувати зв’язок. Головне — Баскакова! За її життя відповідаєте ви персонально. До побачення! — І, поклавши трубку, полковник сказав Нікітіну:
— Якщо твої прозрахунки правильні і Гонзалес з документами Ладигіна справді виїхав з Москви дев’ятого, то де ж він?
Нікітін розвів руками.
— Він або в Південноуральську і не прийде в заводоуправління доти, поки не усуне зі свого шляху Баскакову, або у нього є проміжна явка, — висловив свою думку Нікітін.
— Явка, кажеш? — повторив полковник. — А якщо Гонзалес і є «своя людина», про явку якої запитував Ебергарда Ценсера агент 777?
— Що він показав на допиті?
— Прізвище його Теплов. Закинутий гітлерівською розвідкою на Урал ще в сорок першому році. Переданий організацією Гелена новому хазяїнові. В середині минулого року його забезпечили рацією. Зв’язок з доктором Кенігстоном здійснював через Ебергарда Ценсера. Теплов передавав відомості економічного характеру, але головне його призначення — зв’язок Ценсера за допомогою рації з агентурою, що прибувала. Я думаю, що Гонзалес і прямує в селище Заозерне до Теплова. Два дні тому Ебергард Ценсер попередив Теплова, що «своя людина» виїхала на Урал.
— Можливо, — погодився Нікітін і спитав: — Я вам, Сергію Васильовичу, більше не потрібен?