Лабіринт біля моря

Упродовж майже двох із половиною тисячоліть Акрополь заливали хвилі воєн, облог, грабунків і профанувань. Здається неймовірним, що вдалося частково відтворити творіння Перикла. Кілька готичних написів, турецькі надмогильні камені, венеціанські леви — це єдине матеріальне свідчення, яке розповідає про бурхливу історію святого пагорба.

Олександр Великий знав, що Афіни є і ще довго залишатимуться центром антимакедонської іреденти. Однак престиж колишньої столиці Греції був таким значним, що після битви під Граніком, яка відчинила йому ворота до Азії, він присилає двадцять здобутих щитів, котрі повісили на колонах Парфенону.

Син одного з його генералів, такий собі Деметріос, якого звали Здобувачем Міст, вчинив профанацію, якої ні раніше, ні пізніше не нотує історія Акрополя. Він просто оселився у Парфеноні, тобто частину храму переробив на свою приватну резиденцію, пояснивши афінянам, що сама богиня запросила його до свого дому. При цьому він поводився надто вільно: влаштовував багаті учти в товаристві відомих куртизанок, а коли скандал переходив усі межі, відбувалися театральні примирення з богинею. Плутарх розповідає про це з похвальною стриманістю: «З огляду на славу міста немає потреби оповідати ясно та з усіма деталями про всю ту мерзоту й підлоту, вчинені тут». Епізод із Деметріосом виглядає живцем запозиченим із Життєписів цезарів Светонія.

Зруйнування Коринфа римлянами в 146 році до Р.Х. (промовистий опис Полібія: «Образи повержені у прах і на них розляглися вояки, які грають у кості») мало б стати жахливим memento[32] для афінян. Проте у цьому місті, де кожен ритор був невтішним коханцем втраченої свободи, тільки й чекали на добру нагоду для реваншу.

Внутрішні труднощі Риму схилили короля Понту Мітрідата шукати ворогів Риму на Сході та в Греції. На чолі антиримського руху в Афінах стає ритор Арістіон, якого натовп проголосив стратегом. Римський сенат посилає проти Мітрідата Суллу. Його військові сили були слабкі, але жорстокість, із якою він узявся до того, щоб поставити греків на коліна, — незмірна. Скарбниці Олімпії, Епідавра та Дельфів були пограбовані, священні гаї вирубані. «Ми — солдати богів, позаяк боги нам платять».

Облога Афін тривала довгих десять місяців. Найстійкіше боронився Акрополь. Коли Арістіон, який надміру довіряв промовам, послав двох риторів, щоб ті переконали римського вождя у потребі припинити облогу, Сулла відповів коротко: «Сенат і римський народ прислали мене сюди не для того, щоб я брав уроки красномовства, а щоби покарати бунтівників». У травні 86 року до Р.Х. Акрополь упав. Різанина захисників, самогубство кращих громадян, і кораблі, навантажені творами мистецтва й рукописами, пливуть у напрямку нової столиці світу.