Джим Ґудзик і машиніст Лукас
- Автор: Энде Михаэль Андреас Гельмут
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Грані-Т
- Переводчик: Євген Попович
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Джим Ґудзик і машиніст Лукас». Краткое содержание книги:
– У тебе тут дуже мило, Непомуку, – ввічливо сказав Лукас і задумливо подивився на вугільну кучу.
– Але ж у тебе немає ніякого ліжка! – здивовано відзначив Джим.
– Ой, ви знаєте, – відповів напівдракон Непомук, – більш за все я полюбляю спати у вугіллі. Стаєш таким брудним, дивитися приємно, і не треба кожного ранку спеціально бруднитися наново.
У драконів все не так, як у людей. Люди зранку та ввечері вмиваються, аби завжди бути охайними чистьохами, а дракони вранці та ввечері брудняться, аби завжди бути відмінними брудньохами. Такий драконівський лід.
А Лукас тим часом порався біля великої пічки. У лічені хвилини він уже знайшов неполадку.
– Ось воно що! – сказав Лукас. – Решітка вивалилася, і димохід засмітився.
– А чи багато треба часу, аби все полагодити? – запитав Непомук, здається, знову збираючись розревітися.
Лукас уже збирався запевнити напівдракона в тому, що справа зовсім нескладна, як раптом йому в голову прийшла інша ідея, і він сказав так:
– Я хочу подивитися, що можна зробити. Взагалі-то ремонтувати тут уже нема чого. Тобі б треба завести нову пічку. Проте, може бути, мені все-таки вдасться ще разок налагодити стару. Пощастило тобі, що сюди приїхали саме два машиністи.
Просто у Лукаса виник один план, а для цього йому, звісно, довелося трішечки перебільшити.
– Джиме, – вів він далі із найсерйознішою міною, – лізь-но швидше нагору і кулею до нашого локомотива! Забери звідти спеціальну скриню з інструментами і не забудь операційну лампу.
– Домовились, – відповів Джим так само серйозно, потому видерся нагору і миттю повернувся із інструментами та ліхтариком.
– Ось що, дорогий мій Непомуку! – сказав Лукас, зморщивши лоба. – Зараз, будь ласка, залиш нас удвох. Ми з асистентом не можемо працювати, якщо за нами спостерігають.
Непомук із благоговінням подивився на скриньку, у який таємничо виблискували інструменти. Потім виліз із вулкану і, сповнений очікування, всівся біля кратеру. Незабаром він почув знизу стукіт молотка і скреготіння пилки. Обидва машиністи, мабуть, були і справді людьми на рідкість старанними!
Насправді Лукас за один раз поставив решітку на місце, а потому почистив димохід. Усе було знову у повному порядку. І тепер друзі затишно сиділи поряд, підморгували один одному і, посміюючись, настукували молотками та напилками по печі та котлу, аби гриміло, як у кузні.
Трохи згодом Непомук запитав у кратер:
– Ну як, виходить?
– Справа складніша, ніж я гадав, – гукнув у відповідь Лукас, – проте сподіваюся, що ми впораємось!
І вони застукотіли знову. Джим ледь утримувався від сміху. Непомук сидів біля кратеру, прислухався до роботи і дуже радів тому, що поблизу у найпотрібніший момент опинилися два машиністи.
За деякий час Лукас упівголоса сказав:
– Гадаю, що тепер досить.
Друзі припинили стукотіти, і Лукас розпалив у печі вогонь. Полум’я зайнялося, і дим почав підніматися крізь кратер. Усе чудово діяло.
Побачивши дим, що піднімався догори, Непомук забув себе від радощів. Насамкінець його все-таки охопив невеличкий сумнів у тому, що машиністи зможуть усунути ці жахливо складні неполадки. А тепер він витанцьовував навколо кратеру і рохкав своїм писклявим голоском:
– Вийшло! Вийшло! Мій вулкан знову горить! Ура! Запрацювало!
Джим із Лукасом видерлись до нього нагору.
– Велике спасибі! – сказав Непомук обом.
– Та нема за що, – поважно відповів Лукас. – У мене ось теж є маленьке проханнячко.
– Так? Яке? – запитав напівдракон Непомук.
– Ти розумієш, – сказав Лукас, – у мене саме все вугілля скінчилося. А в тебе його цілісінька гора. Ти не заперечуватимеш, якщо ми наберемо до нашого тендеру з твоїх запасів?
– Звісно не заперечуватиму! – вигукнув Непомук і посміхнувся настільки дружелюбно, наскільки дозволяла його величезна паща. – Я зараз сам усе зроблю.
Джим із Лукасом хотіли допомогти, але Непомук уперто наполягав, що впорається сам.
– Ви для мене багато попрацювали, тепер відпочивайте, – заявив він.
Потім Непомук заліз до свого вулкану, але тут-таки виринув назад із великим ведром, повним вугілля, збігав до Емми та перекинув його до тендеру. Повернувшись до себе у печеру, він наново наповнив відро, і так доти, поки тендер не був набитий доверху.
Друзі спостерігали за ним, зазнаючи певних докорів сумління.
Нарешті напівдракон закінчив свою роботу.