Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України
- ISBN: 978-966-337-259-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
Розмір амортизаційних відрахувань основних фондів, які використовуються в різних видах діяльності, можна розрахувати за такою формулою:
(3.3)
де Аві — амортизаційні відрахування, що відносяться до конкретного і-го виду діяльності (патентованої чи звільненої від оподаткування); Авз — загальна сума амортизаційних відрахувань за всіма основними засобами, які використовуються платником податку у звітному періоді; Ді — дохід від конкретного і-го виду діяльності (патентованої чи звільненої від оподаткування); Дз — загальна сума доходу за всіма видами діяльності платника податку.
Виникають проблеми з визначенням розподілу витрат, які відносяться до патентованої чи пільгової діяльності платника податку. Проблем не виникає, коли платник податку веде окремий облік витрат і може прямо зіставити понесені витрати з конкретним видом патентованої чи пільгової діяльності. Однак на практиці більшість витрат платника податків пов’язана з різними видами господарської діяльності. Звідси виникає необхідність розмежування витрат, в основі якого лежить принцип, аналогічний розподілу амортизаційних відрахувань основних засобів, що використовуються в різних видах діяльності, у т. ч. патентованих та пільгових. Тобто витрати розподіляються пропорційно питомій вазі доходу від патентованої та пільгової діяльності в загальній сумі доходу платника податку. Формулу такого розподілу можна подати у вигляді:
(3.4)
де Ві — сума витрат, що відносяться до конкретного і-го виду діяльності (патентованої чи звільненої від оподаткування); Вз — загальна сума витрат платника податку у звітному періоді; Ді — дохід від конкретного і-го виду діяльності (патентованої чи звільненої від оподаткування); Дз — загальна сума доходу за всіма видами діяльності платника податку.
Для платників податку, які при визначенні податкового зобов’язання застосовують ставку податку 0 % (так звані податкові канікули, дивись коментар до п. 154.6 статті 154 ПКУ), діють певні особливості. А саме:
1. Умовно нараховані суми податку на прибуток, які не були перераховані до бюджету у зв’язку з отриманням податкової пільги, повинні використовуватися виключно на такі цілі:
— переоснащення матеріально-технічної бази;
— повернення кредитів, використаних на переоснащення матеріально-технічної бази, і сплату процентів за ними;
— поповнення власних обігових коштів.
2. Суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, здійснених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат.
3. У разі якщо суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, використані не за цільовим призначенням (спрямовуються на переоснащення матеріально-технічної бази, на повернення кредитів, використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними та/або поповнення власних обігових коштів) або не використані платником податку протягом річного звітного періоду, залишок невикористаних коштів або сума коштів, використана не за цільовим призначенням, зараховуються до бюджету у першому кварталі наступного звітного року за виключенням платників податку, визначених пунктами 154.8 (підприємства паливно-енергетичного комплексу) і 154.9 (суб’єкти господарювання водо-, теплопостачання та водовідведення) статті 154 цього Кодексу.
Слід зазначити, що норми ПКУ не містять визначення таких понять, як «матеріально-технічна база» та «власні обігові кошти». Визначення поняття «матеріально-технічна база суб’єкта господарювання» наведено у Порядку повідомлення державного адміністратора або дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 року № 685 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2010 року № 340), зокрема: матеріально-технічна база суб’єкта господарювання — виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва і документи, що використовуються суб’єктом господарювання у процесі вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності. У пп. 14.1.93 ст. 14.1 ст. 14 ПКУ надано визначення поняття «кошти», зокрема, коштами є гривня або іноземна валюта. У Постанові Національного банку України від 14.08.2003 № 337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» наведено визначення поняття «обігові монети» — монети національної валюти номіналом 1 грн., що виконують функцію законного платіжного засобу. З урахуванням викладеного, переоснащення матеріально-технічної бази передбачає придбання нових або поліпшення наявних виробничих площ, матеріальних ресурсів засобів виробництва, а поповнення власних обігових коштів — поповнення коштів підприємства, які використовуються для проведення розрахунків.