Подорож до Ельдорадо
- Автор: Лігостов Вільям Олексійович
- Год: 1983
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Подорож до Ельдорадо». Краткое содержание книги:
— Зовсім малий! — скрикує капітан. Попереду суцільні рифи. Вода нуртує поміж них, піниться, шкварчить, мов олія на розжареній пательні. Кацо відстав. — Глуши! Ти чуєш команду? Глуши!
Юнга чує, але не так просто заглушити Л-6. Купчик геть збавив газ, потому позривав з свічок дроти від магнето. Мотор кахикнув востаннє і вмовк.
Невідомо було, як це човен не наразився на гострі скелясті уламки, рифи, якими так і шкірився океан. Добре, якщо гвинт уцілів, а як полетів?
— Куди ти правиш? Тобі не повилазило?!
— Товаришу капітан, я йшов точно по курсу, — запитайте у Кацо… Саме тут має бути Ельдорадо.
— Ельдорадо! Дуля з маком, а не Ельдорадо. Ось як трахне зараз об каменюки — і кісточок не позбираєш. Не балакай лишнього! Весло, весло бери мерщій! Ну!
Галасун і Купчик, орудуючи веслами, самовіддано рятували човен від, здавалося, неминучої загибелі. Незбагненний страх і передчуття біди стисли серця мореплавців. Місце було таке гибле, що обом кортіло швидше повернути назад, але кожному не хотілося першому висловити це бажання. Купчик пошукав очима Кацо і мало не зомлів. Він ще й ще протер очі, але нічого не міг второпати. Кацо ніби й не помічав гострих скелястих уламків. Ніби їх і не було. Ось пірнув собі отак у скелю, пронизав її і живісінький вискочив з іншого боку. Прошив пузом гострий риф і поплив далі… Що за нечиста сила?! Ач куди завів, перевертень імперіалістичний!
…У цей час Семирозум стояв на березі з радіотелефоном в руці. Набрав тризначний номер:
— Добродію Енц! Доповідайте. Про що вони говорять?
— Добродію Семирозум! Переважно висловлюються… розумієте, ці слова не піддаються перекладу. У нашому лексиконі нема відповідників.
— Ясно. А про Ельдорадо згадують?
— Так, вперемішку з нецензурними словами. І, здається, збираються повертати назад.
— Продовжуйте слухати їх. Чекайте мого виклику. — Семирозум набрав інший номер і мовив: — Комплекс маскувального поля? Алло! Алло!
— Так, слухаю вас, добродію Семирозум, — відгукнувся далекий голос.
— Яка обстановка? Доповідайте.
— В радіусі тридцяти кілометрів нема нічого, — ні суден, ні літаків.
На чолі у Семирозума виступили крапельки поту. Він глянув на бухту, де смикалося у човні двоє, на членів Комісії, які запитальними очима вп’ялися в нього, на пляж, густо всіяний ельдорадцями, як маковим зерном. Набрав у груди повітря і:
— Комплекс маскувального поля! Комплекс! Слухайте мене!
— Слухаю, добродію Семирозум.
— Воля Ради десятьох, воля всіх ельдорадців — вимкнути поле маскування!
— Вимикаємо!
Вогненними зміюками зблиснули в чистому небі блискавиці. Хтось ухопив ручищами довжелезний лист бляхи, миттю роздер його навпіл, підфутболив бляху кованим чоботом — затріщало, загриміло, загуркотіло і… стихло раптом. І встала над бухтою семицвітна веселка.
Мандрівники заклякли з роззявленими ротами, з веслами в руках. Озирнулися навколо — рифів, камінюччя як і не було. Чиста, прозора вода. Глибочінь.
— Ельдорадо! — заволав Галасун, глянувши на берег.
— Ельдорадо… — прошепотів Купчик і тут же вхопився за голову.
На дно човна з грюкотом посипалися золоті самородки. Човен прибило хвилею якраз під естакаду, з якої транспортери, що тяглися від збагачувальної фабрики, зсипали золото в море.
— До берега! До берега — хутчій! — долинула команда з натовпу, посилена мегафоном.
Тільки тепер Галасун отямився трохи. Але він ніяк не міг одірвати очей від натовпу, над яким біліли величезні транспаранти: «Палкий привіт відважним мореплавцям!», «Ласкаво просимо на Ельдорадо!» Купчик підняв з дна човна величенький самородок:
— Золото! Золото, товаришу капітан!
— До берега! Просимо до берега! — знову повторив мегафон. — Хутчій! Хутчій!
До берега було метрів триста, можна було дійти і на веслах, але Галасун гарикнув:
— Завести мотор! Повний вперед! — Він, цілком природно, хотів пристати до землі обітованої з шиком. — Та викинь ти цю грудку. Мотор! Мотор!
Купчик сунув самородок в кишеню білих парусинових штанів і кинувся до мотора. Розперезався, намотав пасок на маховик, смикнув раз, вдруге, втретє…
— На весла! Сідай на весла! — наказав Галасун.
…Радіотелефон настирливо загув.
— Семирозум слухає.
— Доповідає комплекс, доповідає комплекс! — скоромовкою посипалися слова. — 3 півночі наближається літальний апарат. Літальний апарат! Відстань — 20 кіло… 19 кілометрів. Накажете ввімкнути поле? Переходжу на прийом.
Семирозум завмер в нерішучості. Оце катавасія! Що за апарат? А ці… що ж вони порпаються так довго?