Гаррі Поттер і келих вогню (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #4
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-40-7
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і келих вогню (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
- Це ж моя! - вигукнув він.
Усі подивилися на нього.
- Вибач, що? - здивувався містер Діґорі.
- Це моя чарівна паличка! - повторив Гаррі. - Я її загубив!
- Загубив? - недовірливо перепитав містер Діґорі. - Ти це визнаєш? Ти її викинув після того, як вичаклував Мітку?
- Амосе, та що ти таке кажеш! - розсердився містер Візлі. - Чи міг би Гаррі Поттер вичаклувати Чорну мітку?
- Е-е... авжеж, ні, - прокректав містер Діґорі. - Вибач... мене занесло...
- Але я не тут її загубив, - вів далі Гаррі, показуючи на дерева під черепом. - Коли ми ще тільки забігли в ліс, її вже в мене не було.
- Отож, - знову суворо глянув містер Діґорі на Вінкі, що зіщулилася біля його ніг. - То ти, ельфине, знайшла цю чарівну паличку? І вирішила нею погратися?
- Пане, я нею не чарувати! - пискнула Вінкі, а сльози рясно бризнули на її плескатий, схожий на цибулину ніс. - Я лише... лише... підняти її, пане! Я не робити Чорну мітку, пане, я навіть не знати, як!
- То була не вона! - втрутилася Герміона. Вона помітно нервувала, звертаючись до всіх оцих міністерських чаклунів, однак рішучості їй від цього не забракло. - У Вінкі голосочок писклявий, а той голос, що вимовляв закляття, був набагато нижчий! - Вона глянула на Гаррі й Рона, чекаючи від них підтримки. - Він анітрохи не був схожий на Вінкі, скажіть.
- Не був, - похитав головою Гаррі. - Ельфиню той голос не нагадував аж ніяк.
- То був людський голос, - додав Рон.
- Що ж, скоро довідаємось, - прогарчав містер Діґорі, на якого їхні пояснення не справили враження. - Дуже легко з'ясувати, яке закляття перед цим виконувала чарівна паличка. Ельфине, чи ти про це знала?
Вінкі затрусилася й рішуче закрутила головою, аж вуха заляскали, а містер Діґорі зіставив докупи кінці своєї й Гарріної чарівних паличок.
- Пріор Інкантато! - заревів містер Діґорі.
Гаррі почув, як перелякано зойкнула Герміона, коли з того місця, де з'єдналися чарівні палички, вирвався велетенський змієязикий череп - хоч він і був блідою тінню того зеленого черепа, що висів високо в небі. Здавалося, що він зроблений з густого сірого диму - така собі мара справжнього заклинання.
- Делетріус! - вигукнув містер Діґорі, і цей примарний череп зник, залишивши по собі хмарку диму.
- Ну? - тріумфально прохрипів містер Діґорі, втупившись у Вінкі, що судомно здригалася.
- Я це не робити! - пропищала вона, закотивши від жаху очі. - Я не робити, не знати, не знати, як! Я бути чемна ельфиня, я не вживати чарівна паличка, я навіть не вміти, як!
- Тебе застукали на гарячому, ельфине! - гримів містер Діґорі. - Піймали зі знаряддям злочину в руці!
- Амосе, - втрутився містер Візлі, - подумай сам... лише одиниці серед чаклунів здатні виконати це заклинання... де б вона його навчилася?
- Може, Амос хоче сказати, - холодно додав містер Кравч, сердито акцентуючи кожне слово, - що я тільки тим і займаюся, що навчаю своїх слуг вичакловувати Чорну мітку?
Запала глибока неприємна тиша.
Амос Діґорі перелякався. - Містере Кравч... ні... авжеж, ні...
- Ви хочете звинуватити двох присутніх тут людей, які аж ніяк не могли б вичаклувати цю Мітку! - гаркнув містер Кравч. - Гаррі Поттера... і мене самого! Амосе, сподіваюся, ви знаєте біографію цього хлопця?
- Аякже... хто ж її не знає... - розгублено пробурмотів містер Діґорі.
- І, гадаю, пам'ятаєте, скільки разів за час своєї роботи я доводив мою зневагу й ненависть до Темних мистецтв і тих, хто ними займається? - закричав містер Кравч, знову вирячивши очі.
- Містере Кравч, я... та я ж ніколи й не припускав, що ви маєте з цим щось спільне! - захвилювався Амос Діґорі, почервонівши під своєю бурою бородою.
- Діґорі! Звинувачуючи мою ельфиню, ви звинувачуєте мене! - вигукнув містер Кравч. - Бо як інакше вона могла навчитися вичаклувати Мітку?
- Вона... вона могла б дізнатися про це деінде...
- Саме так, Амосе, - втрутився містер Візлі. - Вона могла б дізнатися про це деінде... Вінкі? - звернувся він лагідно до ельфині, але вона все одно здригнулася, ніби він на неї крикнув. - Де ти знайшла Гарріну чарівну паличку?
Вінкі так несамовито смикала краєчок кухонного рушничка, що з нього аж нитки торочилися.
- Я... я його знайти... знайти отам, пане... - прошепотіла вона, - там... поміж дерев, пане...
- От бачиш, Амосе? - сказав містер Візлі. - Той, хто вичаклував Мітку, міг одразу після того роз'явитися, викинувши Гарріну чарівну паличку. Розумна думка - не користуватися своєю чарівною паличкою, щоб вона не видала власника. А Вінкі, собі на лихо, за якусь мить після цього натрапила на паличку і взяла її в руки.