Іміджмейкер із Москви
- Автор: Джангіров Дмитро
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Іміджмейкер із Москви». Краткое содержание книги:
– Информации?! – допоміг бідолазі іміджмейкер.
Жрець втішено завершив думку:
– Ну да, и информации в том числе…
– Я вижу, мы сработаемся, – задоволено константував політтехнолог і додав: – Сегодня же вечером Артур Андреевич доставит вам конверт… с информацией в том числе.
Підвальський підморгнув Нестору Євграфовичу і, щоб остаточно заспокоїти свого колегу, сказав:
– Не сомневайся, Нестор, Вадим – очень понятливый молодой человек. Уже в следующем номере он разместит твое сенсационное интервью под рубрикой «Тайные вершители судьбы планеты»…
– Только не надо никаких сенсаций. Народ должен знать правду, одну только правду, – помітно розслабившись, попросив іміджмейкер… – Возьмем, к примеру, предпоследние выборы в Израиле. Представляете ситуацию: Барак прет, раввины хасидов по синагогам обманывают, бывшим нашим НТВ через спутник мозги прочищает! Мы с Ариэлем Шароном всю ночь думали, как привлечь арабских избирателей…
– Ну?… – прагнув почути продовження вкрай заінтригований Жрець.
Політтехнолог не поспішав зі своєю захоплюючою розповіддю. Він повільно відсьорбнув трохи коньяку, потім – кави. Після чого Нестор Євграфович, нарешті, продовжив:
– Ну, а под утро я и говорю Шарону:
«Слышь, Шарик, а на фига тебе вообще их привлекать?! Лучше давай построим длинную стену, ограждающую Иерусалим от Палестины, а нас – от арабского электората». В общем, в тот же день в арабские кварталы ввели войска. Оцепили избирательные участки, палестинцев к урнам и на выстрел не подпустили…
– Да-да, помню. Ты еще потом поехал к Арафату организовывать выборы в палестинскую автономию, – весело розреготавшись, додав Підвальський.
– Гм-гм! – раптом спохватився іміджмейкер і, звертаючись до Жреця, мовив: – Я, собственно, зачем вас пригласил… Миша говорил, что у вас есть возможность размещать материалы во всей городской прессе…
Жрець спробував набути важливого вигляду:
– Почему только в прессе? – діловито поцікавився він. – Наш центр гуманных технологий контролирует большую часть местного теле– и радиоэфира.
' Іміджмейкер піднявся з крісла і, розливаючи по чарках коньяк, підсумував результати розмови:
– Прекрасно, Вадик, сегодня и начинаем! Артурчик завезет вам пару-тройку сенсационных политических сюжетов для завтрашних новостей. Кстати, у вас есть политические убеждения?
Жрець гордовито випнув підборіддя і заявив:
– Есть. Причем – исключительно твердые.
Підвальский здивовано поглянув на давнього знайомого:
– У тебя?! Убеждения?! И какие же?
Широко посміхаючись, Жрець одним духом вихилив коньяк і тільки тоді ознайомив нарешті товариство з особливостями своїх особистих матеріальних переконань:
– Деньги – вперед! – тихим, але впевненим та залізним голосом повідомив папараці.
Наступного ранку Іміджмейкер лежав у себе в номері на дивані в домашньому халаті і дивився по телевізору аеробіку, звично імітуючи ступнями заняття гімнастикою. Асистент вкотив із коридору візок з кавою, сніданком і газетами. На екрані з'явилася заставка програми новин. Диктор видавався не на жарт схвильованим і навіть почав випуск без привітання:
– Ми перериваємо програму передач для екстреного повідомлення. Цілий місяць наше місто, а особливо його юні жителі, були стурбовані зникненням з міського зоопарку улюбленця дітвори – слоненяти Гоші.
На екрані з'явилася свіжа документальна хроніка: порожня клітка, біля якої невтішно плакали діти, пікети дітей біля райвідділу міліції та Управління МВС. Кілька сотень зарюмсаних малят потрясали плакатами з написами «Знайдіть слоненя!».
– Тривалий час пошуки Гоші були безрезультатними, – вів далі диктор.
На екрані з'явилися кадри: облава на «пташиному» ринку, «маски-шоу» спецзагону «Кобра» в офісах відомих столичних фірм, патрулі на дорогах обшукували багажники і бардачки автомобілів. Сповнений скорботи і співчуття голос диктора продовжував коментувати документальні зйомки:
– І лише сьогодні до нас у руки потрапили матеріали оперативної зйомки, зробленої місцевим управлінням з боротьби з організованою злочинністю.
На екрані – з таймером відеокамери у нижньому правому куті – з'явився ресторанний зал. Оркестр вигравав циганщину, за довгим столом веселилася «братва», на чолі з Бабаєм. Камера «обійшла» стіни приміщення, обвішені мисливськими трофеями – головами кабанів, ведмедів та оленів. Раптом метрдотель оголосив: «Шашлик а-ля Бабай!» Офіціанти внесли до зали м'ясо на шампурах. Братва ще більше розвеселилася, дехто почав стріляти у стелю. Втім, так само швидко втихомирившись, братчики дружно взялися до трапези. Раптово кадр зупинився: у стоп-кадрі – Бабай зі звірячим виразом обличчя вгризається зубами в чималий кусень м'яса. На екрані знову з'явилося обличчя диктора. Він, шокований побаченим, після моторошної паузи звернувся до глядачів: