Філософія як історія філософії: Підручник
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-01-0127-1
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Філософія як історія філософії: Підручник». Краткое содержание книги:
Для студентів вищих навчальних закладів освіти і всіх тих, хто цікавиться філософією та історією філософії.
У літературі трапляється огульно негативна оцінка середніх віків як «провал» у «нормальному» ході історичного процесу, як «крок назад» в історії, як «темні віки» тощо. Різко негативно оцінювалося, передусім, духовне життя середньовічної доби, хоч об’єктивних підстав для цього немає. Середньовічна доба є однією з історичних епох, зі своєю специфікою, але вона нічим не гірша від будь-якої іншої історичної епохи. За середньовіччя було зроблено великий крок у розвитку філософського знання (нове розуміння часу і творчості, виявлення специфіки духовності як однієї з найістотніших характеристик реальності, дослідження багатогранного взаємовідношення одиничного і загального та ін.). Без цього кроку неможливий був би подальший розвиток філософії. Інша справа, що темп культурного розвитку доби середньовіччя був дещо загальмований. Але про це — у наступній темі.
Негативна оцінка середніх віків була «нормальною» реакцією представників «нового мислення» на ідеї суспільства, яке, виконавши свою історичну місію, залишалося в минулому. Такою була реакція мислителів так званого Відродження на ідеї кризового вже середньовіччя. Водночас відомо, що аналогічними були оцінки й кризової античності з боку молодого ще тоді середньовіччя, що йшло на зміну античності (згадаймо хоча б К. Тертулліана).
Криза середньовічної філософії означала, насамперед, кризу середньовічної філософської парадигми, необхідність її заміни новою філософською парадигмою, в межах якої містилися б можливості подолання цієї кризи. Суб’єктивна (така, що констатувала нездатність традиційної — середньовічної — філософії за нових умов ефективно забезпечувати духовні потреби суспільства) оцінка мислителями Відродження середніх віків була некритично засвоєна наступними поколіннями, абсолютизована ними. Втративши момент істини, що містився в зазначеній оцінці, вона перетворилася на помилку. Проте мислителі Відродження не просто оцінювали (негативно) середньовічну філософію. Вони (і це головне) запропонували нові ідеї, що лягли у фундамент нової філософської парадигми.
Августин А. Исповедь; Абеляр П. История моих бедствий. — М, 1992.
Августин Бл. О граде Божием : в 4 т. — М., 1994.
Августин Бл. Энхиридион. — К., 1996.
Беме Я. Аврора. — М., 1990.
Боргош Ю. Фома Аквинский. — М., 1975.
Боэций. Утешение философией и другие трактаты. — М., 1990.
Бычко А. К. У истоков христианского иррационализма. — К., 1984.
Василий Великий. Творения : в 5 ч. — М., 1993.
Гуревич А. Я. Средневековый мир. — М., 1990.
История философии. Запад—Россия—Восток. — М., 1995 (ч. II, разд. І—ІІ).
Кальвин Ж. Наставления в христианской вере. — М., 1997—1998 (т. І—ІІ).
Лозинский С. Г. История папства. — М., 1986.
Лютер М. Избр. произведения. — СПб., 1994.
Мистическое богословие. — К., 1991.
Нисский Г. Об устроении человека. — СПб., 1995.
Ориген. О началах. — Самара, 1993.
Рассел Б. Історія західної філософії. — К., 1995 (кн. II, ч. І—ІІ).
Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. — СПб., 1994 (гл. 1—7).
Соколов В. В. Средневековая философия. — М., 1979.
Сочинения древних христианских апологетов. — СПб., 1999.
Тертуллиан К. С. Ф. Избранные сочинения. — М., 1994.
Уколова В. И. Античное наследие в культуре раннего средневековья. — М., 1989.
Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. — М., 1991.
Экхарт М. Духовные проповеди и рассуждения. — М., 1991.
Розділ 4 ДОБА РЕНЕСАНСУ
Перехідний характер філософії Відродження
У другій половині XIII — на початку XIV ст. в Західній Європі зароджуються нові, буржуазні, суспільні відносини. Буржуазне суспільство являло собою новий, промислово-міський, тип цивілізації (французьке слово «буржуа» — мешканець міста, громадянин, так само як і німецьке слово «бюргер» з тим само значенням, походить від лат. burgus — укріплене місто). Буржуазні суспільні відносини, що ґрунтувалися на промисловому (спочатку мануфактурному, а згодом машинному) виробництві речового продукту, втілювали в собі тенденцію трансформації особистісного характеру феодальних відносин у відносини «речового» типу. Відбувається ніби «повернення» речово-предметних орієнтацій античного соціуму.
І таке враження видається чимось цілком реалістичним за змістом, оскільки і справді нова філософська парадигма, що починає формуватися в розглядуваний час, орієнтована, передусім, на природно-тілесне бачення світу. Недаремно ж творці нової парадигми називали себе діячами Відродження, Ренесансу (франц. Renaissance походить від лат. renascor — відроджуватися), тобто історичної доби «відродження» античності.