Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації
- Автор: Пилског Стурла
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-6-1712-9172-0
- Переводчик: Вікторія Савчук
- Жанр: Здоровье
Электронная книга - «Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації». Краткое содержание книги:
Найбільше гідроцеле, яке я лікував, містило трохи більше одного літра рідини. І хоча цей стан сам по собі не є небезпечним, легко уявити, як це надокучливо – всюди ходити з гандбольним м’ячем між ногами. Саме тому часто виникає необхідність у лікуванні великих водянок, які не минають самі впродовж кількох місяців. Це особливо стосується випадків, коли водянка спричиняє болі та неприємні відчуття. Іноді яєчко можна випорожнити великим шприцом. Здебільшого це використовують як першу опцію. Після випорожнення водянистого яєчка в нього вводиться спеціальна речовина, яка змушує оболонки зліплюватися разом. У такий спосіб зменшують ризик повторної водянки. Часто це все ж трапляється, і тоді слід розглянути остаточне лікування – хірургічне.
Мошонка містить два найважливіші органи чоловіка, і важливо, щоб умови праці там, унизу, були оптимальні. Для досягнення цього потрібно багато крові, і тому мошонка містить цілу низку кровоносних судин. Одні транспортують кров до сім’яних залоз, тоді як інші відкачують її звідти. Останні іноді стають серйозною проблемою. У деяких чоловіків ці кровоносні судини сильно розширюються, й утворюється варикозна грижа (варикоцеле).
Симптоми зазвичай незначні й складаються з відносно терпимих неприємних відчуттів – такого собі відчуття тиску в мошонці. На дотик розширені судини нагадують моток м’яких ниток. Англійською це жартома називають a bag of worms – «мішечок із хробаками».
Цей стан не є небезпечним, але виявлення його в чоловіків, які мають труднощі з продовженням роду, буде не зайвим. Уважають, що через розширені судини збільшується температура в мошонці, й від цього гіршає якість сперми. Тоді постає потреба в лікуванні.
Ще кілька років тому операція була єдиним ефективним методом зцілення. При цьому здуті судини просто вирізають. Це ефективне лікування, яке все ще часто застосовують. Упродовж останніх років багато де операцію було замінено на менш громіздку процедуру. Це нове лікування виконують рентгенологи, які вводять тонкий катетер у вену в паху. Катетер вставляють у розширені судини і закривають їх, уводячи спеціальну речовину. Це швидкий і ефективний метод лікування з меншими ризиками, ніж за хірургічної операції.
Окрім кровоносних судин сім’яні залози і придатки яєчок містять, як ми побачили, трубкоподібні структури, які транспортують сперматозоїди сім’явивідною протокою. Іноді одна або кілька з них блокуються, тоді виникає заповнена рідиною порожнина перед блокадою. Такі порожнини називають кистами, і вони можуть виникати в багатьох місцях організму. Оскільки ця локалізується в сім’яній залозі, а точніше у придатку яєчка, то вона отримала назву кисти придатка яєчка, або сперматоцеле. Кисти можуть виростати до кількох сантиметрів, але турбують рідко. Багато з них виявляють на дотик самі чоловіки. Відчуваючи під рукою ґулю, вони хвилюються, що це може бути рак. Киста придатка яєчка рідко потребує лікування – лише коли вона розростається до таких розмірів, що створює неприємні відчуття і спричиняє болі. Тоді достатньо невеликої операції.
Хоча більшість чоловіків не проти мати великий «прутень», титул «найбільшої у світі калитки» приваблює їх трохи менше. Володар неофіційного світового рекорду американець Веслі Воррен прокинувся одного ранку 2008 року від сильних болів у мошонці. Тоді вона почала різко розростатися: її вага збільшувалася приблизно на півтора кілограми в місяць. Виявилося, що в нього розвинувся стан, який називається скротальною лімфедемою, також відомий під більш описовою назвою елефантіаз (слоновість) калитки. За такого стану велика кількість лімфатичної рідини назбирується в калитці, найчастіше через те, що лімфатичні шляхи заблоковані вище в системі.
Чому в бідолахи Воррена розвинувся цей стан, точно не відомо. Це могло бути пов’язано із травмою, якої він зазнав багатьма роками раніше. Як би не було, закінчилося це тим, що вага його мошонки сягнула 90 кг, а сама калитка звисала далеко за коліна. У Воррена не було грошей на медичне страхування, і тому він багато років проходив без лікування, аж допоки хірург Джоел Ґельман, один із найпередовіших експертів у цій сфері, не почув його історію і не запропонував йому безкоштовну операцію.
Урешті-решт до Воррена повернулася наближена до норми мошонка. Оскільки багато чоловіків у бідних країнах живуть у подібних ситуаціях, без належного доступу до медичних послуг, цілком імовірно, що десь там трапляються і значно гірші випадки. Але наразі володарем сумнівного титулу залишається Воррен.