Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

Половина індустрії складається з чудиків, які пересприймають усе і вся, аби підсилити доріжки. Вони наймають сліпих для створення аудіального треку. Хоч це і проти всіх законів, але коли пересприймаєш будь-який тактильний трек крізь однорічного малюка, то оксамит відчувається як оксамит. Граніт — як граніт. Ніякого неохайного розгадування текстур. Ніяких мозолів, щоб замулювати відчуття справжньої шкіри чи справжнього волосся. Крихіткам ні до чого форсуючий порт у каркові, але таких зустрічаєш повсюди. Ця сфера сповнена покидьків, готових заміксувати крізь власну дитину твої порнографічні піки. Це, звісно, вже понад усякий несмак, проте кожен легко впізнає порнопік, пересприйнятий крізь ніжну, чутливу дитячу шкіру. Не дивно, що реальний світ не витримує ніякої критики, як порівняти з форсованими переживаннями.

Дітлахи підсилюють тактильний трек. Сліпці викручують на повну звук. Голодні розвивають смак. Собаки — запах. Щоби загострити візуальну доріжку, деякі спеціалісти з обробки радять пересприймати її крізь птахів. Яструбів. Ну, ви зрозуміли, мисливських птахів. У школі, я знаю, дітлахи пересприймали крізь глухих — казали, в результаті це дає краще розрізнення. Отже, берете всі ці пересприйняті доріжки, міксуєтеїх — і маєте залізничну подорож, варту уваги. Як на мене, якщо ви вже плануєте збути гівняне переживання, то принаймні якість має бути на висоті.

На мою думку, ці сімдесят дві години виходять із чийогось життя. Цей форсаж замінить щось реальне, що людина могла б зробити, тому він має бути того вартий. Дідько, він має бути більш ніж вартий. Якщо якийсь засранець довіряє вам свій час, він має отримати залізничну подорож, підсолоджену пересприйманням крізь плейбойського кролика під героїном. Під морфіном, у найгіршому разі. Дивитись на всі ці нудні гівняні гори, що пропливають повз, накачавшись опіатами й бавлячись із власними супермегазвабливими цицечками. Якщо ви хочете гарно привітати старого з Днем батька, такою буде моя порада щодо подарунку.

У школі, після того як усі кіношколи, більше, вся кіноіндустрія перекинулась на мозкові транскрипти, я славно потрудився, пересприймаючи все це крізь наркоманів. Повештайтесь біля будь-якого транскрипційного навчального курсу, і ви неодмінно знайдете обдовбаних чудиків, готових приправити студентський проект за додаткову плату. Або поквапливих диваків, які дозволять вам пропустити крізь них нудну фігню, щоби пришвидшити її темп. Якщо вам просто потрібен софт-фокус, злигайтеся з любителем кодеїну, проженіть крізь нього свій фінальний мікс для виведення, і всі контури стануть доволі пом’якшеними. Дуже приглушеними.

У транскрипційній школі в кожного курсу вибірково брали сечу на аналіз. Тому доводилося пересприймати крізь чужаків. Якщо ти вбухав сто штук, щоб отримати магістра мистецтв у галузі мозкової транскрипції, тобі не надто кортить здати нечистий аналіз і вилетіти зі школи геть. Перш ніж ти зможеш впарити що-небуд, ь індустрії, треба засвоїти, як визначити ліквідний пік. Потім — як вибрати правильного первинного учасника на роль очевидця. Як структурувати переживання. Якщо це трапеза з шістнадцятьма змінами страв або політ на повітряній кулі над Голландією, вам треба розраховуватися з рівними інтервалами. До того ж вам треба весь час тримати в напрузі увагу; якщо це форсоване переживання про подолання Ла-Маншу вплав, вам не захочеться все зіпсувати судомами чи головним болем. Ніхто не стане купляти сраний повнометражний головний біль. Навіть якщо прогнати це переживання крізь оксиконтиновий кайф, клятий головний біль ні фіга не прибереться з вашої тактильної доріжки. Повірте на слово.