Я, «Побєда» і Берлін
- Автор: Скрябін Кузьма
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: "
- ISBN: 966-03-3576-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Я, «Побєда» і Берлін». Краткое содержание книги:
Ця книжка — літературний дебют відомого українського співака Андрія Кузьменка (Кузьми), лідера групи «Скрябін». До збірки увійшли дві повісті, а також тексти відомих пісень групи. Перша повість — «Я, Побєда і Берлін» — проникнута яскравим почуттям гумору, веселим настроєм і, напевне, розсмішить навіть дуже серйозних читачів. Події відбуваються навколо старого і пошарпаного автомобіля марки «Побєда». на якому Андрій зі своїм другом Бардом подорожують до столиці Німеччини. Друга повість — «Місто, в якому не ходять гроші» — зовсім інша за жанром. Це невесела історія про дівчину Алісу, яка через збіг обставин опинилася в жахливому місті, де панують людиноненависництво, нечувана жорстокість і нелюдські порядки, — місті, з якого немає дороги назад…
Перейти на страницу:
Стриптиз
Гроші мають очі і бачать всьо, що хочуть,
І грубими руками до крові б'ються з нами.
Мої зимні сльози вже мають колір грошей
І запах злого бога, брудного, німого.
Моя кров годує знов великі гроші.
Вмирає кров, і страшно нам під небом ночі...
Моя кров і твоя кров годує знов великі гроші.
Вмирає кров, і мертва кров, і страшно нам
під небом ночі...
Гладиш цілий вечір за гроші свої плечі
І знаєш: не для тебе двері ті, що в небо.
Моя кров і твоя кров годує знов великі гроші,
Вмирає кров і мертва кров, і страшно нам
під небом ночі..
Моя кров і твоя кров...
Там, де мене лишили
Лишаю на папері всьо, що знаю, і знов
Чую, як горить наша кров.
Згоряє і лягає чорна сажа на нас,
А може, то просто час.
Лишаю то, що знаю, на папері і тікаю туда.
Де того всього нема.
І ваші грубі руки не дістануть ніколи дна...
Собі там живу я...
Там, де мене лишили...
Там, де мене лишили...
О-о!..
Мені не видно неба — і не треба,
Я не хочу його, його.
То синє небо для вас,
Мені нічо не чути, може бути,
Що я просто глухий
На ваші слова.
Лишаю то, що знаю, на папері і кидаю в вогонь.
То так горить наша кров,
Горить, а я тікаю... чорна сажа не дістане до дна...
Собі там живу я...
Там, де мене лишили...
Там, де мене лишили...
О-о!..
Танго
Дзвенять браслети на руках, ми танцюємо танго,
Тіло до тіла і серце до серця, так гарно.
А над паркетом пролітають задихані пари,
І всі спішать натанцюватись, бо часу є мало. Мало...
Наше життя — то танго
Без правил і до кінця.
Танго страшне і гарне,
Тільки сцену вибирати не нам.
Наше життя — то танго,
До смерті танцюємо вдвох,
І поки ми разом —
з нами Бог.
Кожен шукає партнера до танцю надовго
І віддає себе йому до пари назовсім.
Коли ти впадеш — то спішися піднятися скорше
Бо каблуком пробити душу твою кожен зможе.
Наше життя — то танго
Без правил і до кінця.
Танго страшне і гарне,
Тільки сцену вибирати не нам.
Наше життя — то танго,
До смерті танцюємо вдвох,
І поки ми разом —
з нами Бог.
З останніх сил оркестр шарпає змучені струни,
Давно вже грає він не в долю, але ми танцюєм.
Всі посміхаються, але за сміхом сховані зуби,
Так було завжди, бережіться, бо завжди так буде.
Танець пінгвіна
Коли я ходжу по місті,
На мене тиснуть люди.
Я бачу їхні руки,
Я бачу їхні губи.
А...
Я довго ходжу по місті,
Мене нервує небо.
То є не моє небо,
То і не твоє небо.
А...
Сонце на стінах,
Я там, де сонце на стелі.
Танцюю танець пінгвіна
Страшно веселий!
Я там, де сонце на стінах,
Я там, де сонце на стелі.
Танцюю танець пінгвіна
Страшно веселий!
Страшно веселий!!!
Мене тримають за руки,
Щоб не робити то само.
Мене нервують люди
Ті, що думають мало.
Сонце на стінах,
Я там, де сонце на стелі.
Танцюю танець пінгвіна
Страшно веселий!
Я там, де сонце на стінах,
Я там, де сонце на стелі.
Танцюю танець пінгвіна
Страшно веселий!
Страшно веселий!!!
Твій портрет
Вулиці мокрі, ще я не спав,
Твої сни у бінокль підглядав.
Впало вниз небо, а я підняв,
Розстелив по коридорі і намалював.
Сірий павук читає назви старих газет,
Я малював руками на небі твій портрет.
Знизу бетон, зверху літак, може, то рай.
Справа вогонь, зліва вода і фарби линяють.
Море машин, море руїн, шукаю свій дім,
Вулиці є мокрі вони, я не один...
Телефони
Телефони знають наші секрети.
Вони би плакати, якби говорили.
1, 2, 3, 4, 5 — ми набираєм цифри —
просто щоби бути ближче.
Не переживай, не кажи мені правду,
Очі закривай, набреши мені гарно, гарно...
Набери мій номер вечором, набреши в мій телефон, Скажи, що в тебе я один, тільки я один...
Телефони знають наші історії,
Одні від радості, а інші від горя.
1, 2, 3, 4, 5 — ми набираєм цифри —
просто щоби бути ближче.
Не переживай, не кажи мені правду.
Очі закривай, набреши мені гарно, гарно...
Набери мій номер вечором, набреши в мій телефон,
Скажи, що в тебе я один, тільки я один...
Техносекс
Кожний ранок миєш писок,
Бачиш всьо своє так близько.
Стіни тоже мають очі,
Стіни тоже дуже хочуть.
В телевізорі програми
Всі для тата і для мами,
Вони знать, що робити,
Як робити, де робити.
Скоро всьо повиростає,
Дуже скоро навіть, скоро.
Треба якось починати,
Не чекати аж до сорок.
Стільки всього треба вспіти,
Стільки є кругом роботи.
Навіть в садіку всі діти
Добре знають, що до чого.
Так вічно кожен день всьо так і є...
Всі машини і заводи,
Всьо, що їздить, всьо що ходить,
Мавпа, слон і навіть пес —
Всіми ними рухав секс.
Хмари плавають на небі,
Тоже щось собі шукають.
Діти ходять по підвалах,
«Shamen» тихо доганяють.
Люди ходять злі на себе
І не знають, що бракує,
Всі коти і навіть мухи
Тоже пухнуть з голодухи.
Перейти на страницу: