Закон Братів Капранових

Висновок починається з того, що вихід українських видавництв із непритомного стану після відомих ініціатив нашого Уряду (мається на увазі ПДВ Азарова-Януковича) є невідворотним. А коли так, настав час замислитися над головним питанням - де брати автуру? Яким чином забезпечити постійний приток рукописів і, як результат, вихід великої кількості якісних книжок?

Відповідь лежить на поверхні. Нам потрібен повноцінний літературний процес, який включає літературні журнали (понад той мізер, що існує зараз), літератур-ні премії (понад Шевченківську та її побратимів), літературні тусовки та інші засоби підвищення письменницької кваліфікації (понад семінар в Ірпені) і, врешті-решт, повноцінна критика. Це потрібно не одному конкретному видав-ництву, це потрібно всім - видавцям, письменникам і навіть читачам.

Як це все зробити? Питання цікаве. А втім, відповідь на це питання потрошку знайдеться, якщо ми всі, кожен зі свого боку, почнемо його шукати. Той - гранд проб’є, інший - журнал організує, третій - семінар. Гуртом, як відомо, добре батька бити. Головне - не створювати одне одному фіктивної конкуренції та не розпорошувати й без того слабкі сили. Можеш зробити - зроби. Можеш допомогти - допоможи. Не можеш - то принаймні не лайся на тих, хто намагається.

“Чтоби бєґать, надо бєґать”.

Інших варіантів не існує.