Майже безпечна
- Автор: Адамс Дуглас Ноэль
- Серия: Путівник по Галактиці для космотуристів #5
- Год: 101
- Язык: украинский
- Переводчик: Василий Алексеевич Васьковский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Майже безпечна». Краткое содержание книги:
Він трохи погудів і затих.
То був невеликий корабель. Якби жителі цього селища були експертами з космічних кораблів, то знали б, що це доволі модний корабель моделі Хрунді: маленьке гладеньке чотирикаютне судно з майже усіма додатковими опціями доступними у брошурі, хіба що крім розширеного вектоїдного стабілізису, який замовляли лише слабаки. З цим розширеним вектоїдним стабілізисом ніколи не зробиш гарної і точної дуги навколо трилатеральної часової осі. Звісно так трохи безпечніше, але кермувати при цьому взагалі нудно.
Жителі селища, звісно, цього всього не знали. Більшість з них тут, на віддаленій планеті Ламуела, ніколи не бачили космічного корабля, а тим більше цілого, тому він, виблискуючи у теплому вечірньому світлі, був найбільш екстраординарною річчю, яка траплялась тут відтоді, як Кірп зловив рибу із головами на обох кінцях.
Усі позамовкали.
Там, де мить назад дві чи три дюжини людей гуляли по селищу, розмовляли, рубали дрова, носили воду, гралися із пташками пікка чи просто люб’язно намаглися уникати Старого Трешберга, раптом вся діяльність зупинилась і всі з подивом витріщились на дивний об’єкт.
Ну, не зовсім всі. Пікка взагалі, як правило, дивувались зовсім іншим речам. Зовсім звичайний листок, який незвичайно лежить на камені змусить їх пурхнути геть у нападі збентеження; щоранку схід сонця заставав їх цілковито зненацька, але от прибуття іншопланетного космічного корабля просто було не взмозі привернути й краплі їх уваги. Вони продовжували ритися, порпатися і дзьобати насіння на землі. Та й річці було якось по барабану, вона тихенько собі тікла і булькотіла.
Також не вщух звук голосного і фальшивого співу із останньої хатини зліва.
Раптом, після легенького клацання двері з приглушеним гудінням склалися назовні і донизу. Після чого, одну чи дві хвилини, здавалося, що нічого не відбувалося, окрім гучного співу із останньої хати зліва. Штуковина просто собі стояла.
Деякі селяни, а саме хлопці, почали потроху підступати ближче, щоб краще все роздивитися. Старий Трешберг спробував відігнати їх назад. Це було саме однією з тих речей, які йому не подобались. Він не передбачив її появу, навіть ні на йоту, і хоча так чи інакше йому вдастся впихнути цю штуковину в свою безперервну історію, вся ця справа ставала все більш серйозною.
Він вийшов наперед, відіпхнув хлопців назад і підняв руки і свій старий вузлуватий посох догори. Довгі промені теплого вечірнього сонця гарно вирізняли його на темному фоні. Він приготувався зустріти богів, якими б вони не були, так, наче очікував їхнього прибуття весь час.
Але нічого не трапилось.
Поступово стало зрозуміло, що у космічному кораблі проходить якась перепалка. Йшов час і руки Старого Трешберга почали поболювати.
Раптом рампа знову склалася і закрилась назад.
Трешбергу полегшало. Отже це були демони і він зміг відігнати їх. А причина, з якої він не розповів всім про їх прибуття, була у його мудрості і скромності.
Майже одразу розклалася інша рампа, але з протилежного боку від того місця де стояв Трешберг, і з неї нарешті спустилися дві фігури, які все ще сперечалися ігноруючи всіх навколо, навіть Трешберга, якого вони навіть і не помітили б з того місця де зараз стояли.
Старий Трешберг люто жував бороду.
Чи йому далі стояти тут із піднятими руками? Чи впасти йому навколішки зі схиленою головою вказуючи посохом на них? Чи завалитися назад, вдаючи внутрішні титанічні зусилля? А може краще піти в ліс і пожити там з рік подалі від усіх?
Врешті решт він вирішив, що розумніше всього було опустити руки, ніби він уже зробив усе що мав. Вони вже доволі сильно боліли, тому це був найкращий вибір. Він зробив маленький прихований знак, який придумав щойно, в сторону рампи, яка закривалася, і зробив три з половиною кроки назад, щоб краще роздивитися, що ж то були за істоти, і що робити далі.
З них вищою виявилася приваблива жінка у м’якому і трохи вим’ятому одязі. Старий Трешберг цього не знав, але її речі були виготовлені з Рімплон™, нової синтетичної матерії, яка неймовірно добре підходила для космотуристів, оскільки виглядала особливо приголомшливо, коли була вся вим’ята і просякнута потом.
Нижчою виявилась дівчинка. Вона вигладала незграбно і похмуро, і була одягнена у речі, які виглядали особливо бридко, коли були пом’яті та просякнуті потом, а ще гірше те, що вона про це знала.
Всі очі навколо втупились в них, звісно крім пікка, які мали власні, більш варті уваги, речі.