Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0]

Досі я говорив про безпосередні й опосередковані вигоди культурних рослин і свійських тварин як харчу. Однак їм можна знайти й інше застосування, скажімо, для підтримання тепла і забезпечення нас різними цінними матеріалами. Культурні рослини і свійські тварини дають природні волокна для виготовлення одягу, ковдр, сіток і мотузок. У більшості осередків одомашнення рослин були освоєні не тільки харчові культури, а й волоконні, зокрема бавовник, льон (сировина для полотна) і конопля. Від деяких свійських тварин можна отримувати тваринні волокна, зокрема, вовну від овець, кіз, лам і альпак, а також шовк від шовкопряда. Кістки свійських тварин слугували важливою сировиною для неолітичних людей, котрі до появи металургії виготовляли з них багато предметів побуту. Зі шкур корови виготовляли шкіру. Одну з перших рослин, культивовану в багатьох частинах Америки, вирощували не заради її харчової цінності: плоди кабака-сулійни- ка1 використовували як посуд.

Великі свійські ссавці ще більше революціонізували людське суспільство, ставши нашим головним наземним транспортом аж до появи залізниць на початку XIX століття. До одомашнення тварин єдиним засобом переміщення 19 речей і людей суходолом лишалися наші плечі. Великі ссавці все перевернули: вперше в історії людства з’явилася можливість у великих кількостях переміщувати важкі речі і людей швидко, на великі відстані та ще й суходолом. До верхових свійських тварин належать кінь, віслюк, як, північний олень та одногорбий і двогорбий верблюди. Ці самі тварини плюс лама використовувалися як в’ючаки. Корів і коней запрягали у вози, а північний олень і собаки тягали сани в Арктиці. Кінь став головним засобом транспортування на довгі відстані у більшій частині Євразії. Три одомашнені види із родини верблюдових (одногорбий і двогорбий верблюди та лама) виконували аналогічну функцію в окремих регіонах Північної Африки й Аравії, Центральної Азії та Анд відповідно.

Із усіх одомашнених тварин і рослин найбільший внесок у ведення завойовницьких воєн зробили євразійські коні, котрі фактично відігравали роль джипів і танків «Шерман» у стародавніх війнах цього материка. В третьому розділі я говорив про те, що вони дали змогу Кортесу й Пісарро на чолі невеликих загонів шукачів пригод повалити імперії ацтеків та інків. Але навіть раніше (близько 4 тис. р. до н. е.), коли на них їздили ще без сідла, коні були вагомим військовим складником успішної експансії носіїв індоєвропейських мов з території України на захід. Ці мови кінець кінцем замінили всі попередні західноєвропейські мови, крім баскської. Коли згодом коней запрягли у вози та інші колісні причепи, кінні бойові колісниці (винайдені близько 1800 р. до н. е.) революціонізували воєнне мистецтво Близького Сходу, Середземномор’я та Китаю. 1674 р. до н. е., наприклад, коні дали змогу прибульцям — гіксосам — завоювати тодішній безкінний Єгипет і посадити на престол власну династію фараонів.