Клуб зразкових чоловіків
- Автор: Медведєв Олександр
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-031-1
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Клуб зразкових чоловіків». Краткое содержание книги:
Адже тільки жінка може зібрати найвпливовіших чоловіків міста в один клуб, щоб використовувати їх у своїх цілях. Тільки жінка може вбивати і залишатися при цьому невинною та чистою, як немовля. І не просто вбивати, але робити це естетично та витончено, отримуючи справжню насолоду. А потім звабно дивитись у очі слідчому і шепотіти: «Так, я вбила, але доведіть це».
Якщо ж ви і після цього сумніваєтесь у жіночій підступності — ви або жінка, або… зразковий чоловік?
— Ага! Із задоволенням буду твоїм коханцем! — Руслан розтягся в чарівній, хоч і дещо розв’язній усмішці. Потім ніби ненароком поклав руку на коліно жінці і запитав:
— А кава в ліжко буде?
Валерій Полур’янов після роботи із сусідами і родичами убитого (крім Нержина, якого взяв на себе Туполєв — Нержин більше підходив до справи Хайдарова) відразу приступив до спілкування з Геною Шкворниковим.
— У вашого компаньйона виявлено сім тисяч доларів готівкою. Я впевнений, що за документами вашої фірми такі зарплати не нараховувалися і податки, відповідно, з цих грошей не сплачувались. Звідки вони взялися в Роговцева?
— Сім тисяч доларів? — недовірливо перепитав Гена.
— Так. Можу показати протокол за підписами понятих.
— Громадянине слідчий, повірте, я уявлення не маю, звідки ці гроші взялися в Юри.
— Не вірю, — відрізав Валерій. — Але якщо ви не хочете добровільно допомагати слідству, доведеться робити це під тиском фактів. Як засвідчили сусіди Роговцева, ви спілкувалися з ним досить часто.
— Звісно, як його компаньйон і друг.
— Скажіть, чому тоді, «як його компаньйон і друг», ви сварилися з ним минулого тижня? Сусіди чули у квартирі Роговцева ваш лемент, цитую: «Та він тобі за таку волинку яйця відірве!» Хто «він»? І за яку «волинку»?
У цей час на столі задзвонив телефон.
Це був Туполєв.
— Чуєш, Валеро, я щойно говорив з Нержиним, це двоюрідний брат Роговцева…
— От і нові дані приспіли, — посміхнувся Полур’янов. — Факт гострого фінансового дефіциту фірми «Юрген» установлено. Зокрема, ваш компаньйон позичав гроші навіть у свого двоюрідного брата. А потім раптом їх повернув, у суботу, через два дні після того, як позичив. Питання: навіщо він так терміново їх брав і чому так швидко повернув? І ще: чому він говорив, що поверне гроші у вівторок, якщо справи підуть добре? Що скажете, Шкворников?
— Чесно кажучи, щодо вівторка, як мені здається, Юра просто тріпався. Не могли в нас піти справи так добре і так швидко при будь-якому розкладі. Єдине — може, він сподівався, що у вівторок удасться домовитися про велику партію товару. Але збувати його довелося б не менше місяця.
— Ну і як? Без Юри не домовилися?
Гена зам’явся:
— Розумієте, без тих грошей, що їх мав привезти Юра, домовитися було неможливо.
— Хабар?
— Часткова передоплата готівкою, яка так і не відбулася.
— Добре, добре, — махнув рукою Полур’янов. — Ще раз запитую: у кого, крім брата, Юра позичав гроші? Юра, а не ви, зрозуміло?
Гена явно розслабився.
— Власне, Юра був членом якогось клубу, «Флоренція» чи що. Наскільки мені відомо, по-дрібному він позичався саме там.
— У кого конкретно?
— Не знаю. Юра взагалі про цей клуб не розводився. Просто іноді на запитання: «Куди ти зараз?» — відповідав: «У клуб».
— А що таке у вашому розумінні — по-дрібному?
— До тисячі доларів.
— Ну, а вище? — Полур’янов почував, що Гена ходить навколо чогось важливого, про що ніяк не зважиться розповісти.
— А для цього був у нього якийсь знайомий, якого він називав Іваном Івановичем. Якраз тоді ми сварилися саме через нього. Я його ніколи не бачив, знаю тільки з розповідей Юри. Вони познайомилися, наскільки я пам’ятаю, позаминулого літа. Невдовзі після того, як Юру прийняли до клубу «Флоренція».
— «Венеція», — поправив Полур’янов.
— От і ви про нього знаєте!
— Просто знайшли в Роговцева клубну картку. Продовжуйте, я вас слухаю.
— Ну от, коли Юру прийняли у «Венецію», він улаштував гучну вечірку для друзів і запевняв, що познайомився з дивовижної краси дівчатами. А потім, наприкінці літа, у нас виникли серйозні проблеми в бізнесі. До нас мав прибути автофургон з товаром. Документи були в порядку, але його раптом зупинила на в’їзді в місто міліція: перевірка документів і таке інше. Ми втратили три дні, підвели замовників і опинилися у великому мінусі. Отут і з’явився цей Іван Іванович.
— Як саме він «з’явився»?
— Одного дня Юра просто виклав п’ятнадцять тисяч доларів, заявивши, що в нього з’явився заступник на ім’я Іван Іванович.
— Чи була в Юри коханка?
— Була, Іра, — кивнув Гена. — Юра запевняв, що вона чудова журналістка.
— Скільки разів ви бачили Юру з нею?
— Чотири… Востаннє — здається, у березні.
— А чому ви думаєте, що ця Іра була саме коханкою?