Версола. Книга 2. Мисливець 04M
- Автор: Залевский Сергей
- Серия: Версола #2
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийне видавництвоСтрельбицкого
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Версола. Книга 2. Мисливець 04M». Краткое содержание книги:
Шостий день поїздки ознаменувався остаточним входженням в сіру зону: зв'язок пропав остаточно, планшет тепер показував невинну порожнечу навколо точки, де стояв його транспорт, а тонкою лінією малювався його маршрут, ні до чого не прив'язаний, тобто користі від нього тепер для пілота багі було мало. Далі для слідопита починалися «танці» з саваною: природа не хотіла відкривати свої секрети мандрівникові, увесь час направляючи його в неправильну сторону — шуканий фургон як крізь землю провалився. Злості додавало те, що мисливцеві часто попадалися по дорозі тварини, які в звичайному випадку однозначно б поповнили його холодильники цінною сировиною, але унаслідок відсутності повноцінного всюдихода все навкруги тільки злило хлопця.
— Бабло пливе мимо — філософськи намагався роздумувати наш герой, у черговий раз розташовуючись в кроні дерева на нічліг і розглядаючи округу в ПНБ — я звичайно, не без гроша в кишені, але така подорож серйозно не подобається моєму хом'якові десь там… одні збитки!
На третьому тижні таких пошуків лягав спати в наймерзотнішому настрої: ніби приз десь поруч, навіть наштовхнувся на парочку невеликих озер-оазисів у більш-менш пристойному стані, з чого зробив висновок, що загальний напрям руху вибраний правильно…. але мета від цього не ставала ближче.
— Мені просто не таланить — думав хлопець, дивлячись прямо перед собою — я тоді за місяць пішки,… начебто, вийшов до людей, а зараз на швидких колесах і все мимо! За розрахунком, я повинен був наштовхнутися на всюдихід ще минулого тижня, а тут скоро місяць буде, як я розтинаю місцеві простори,… гаразд, спати.
На двадцять дев'ятий день пошуків в серце мандрівника оселився смуток — усі гаї, що мелькали мимо, були, як мовиться вже на одне обличчя, а на планшеті замість звичної карти була складна перекручена лінія його хаотичних метань по савані, на яку він тепер уже і не дивився,… марна трата часу. Лінія його поїздки була схожа на роботу верстата для вишивки, що з'їхав з глузду, де все змішалося в незрозумілий вузол, і зрозуміти, де в ньому початок, а де кінець не представлялося можливим. А потім ще через дві доби постійного дзижчання по траві, що не додали гарного настрою, подорожньому не дали вночі виспатися. Заснути-то він заснув, але через неповні дві години прокинувся від знайомих відчуттів в голові — хтось там внизу знав про нього і намагався ним повечеряти. Мисливець в момент прийшов в себе, трясучи головою в спробі позбавитися від неприємної гидоти в мозках, але виходило не дуже. Звісив голову через гілку, щоб розгледіти того, хто лізе йому в довбешку — новин було дві: хороша і погана.
Хороша була в тому, що внизу була група (чи зграя) тварин, які не уміли лазити по вертикальних поверхнях — спроби забратися на дерево робилися ними постійно, але безрезультатно — центр тяжіння істоти був розташований високо, і вона переверталася на спину від таких маневрів. Саме створення місцевої природи нагадувало павука, тільки тушка була згори, а тонкі лапи знизу, а не як у звичайних павуків — напівзігнуті таким чином, що тіло павука внизу, а лапи виступають згори, що дозволяє йому лазити по різних площинах і утримувати рівновагу. Місцевий «павук» виявився солідним: з висоти п'яти метрів через шолом ПНБ Віктор оцінив розміри в сорок-п'ятдесят сантиметрів в колі, на восьми лапах, що утримують тіло на тридцяти-сорока сантиметрах від землі. Рот виявився на черевці, коли вони час від часу падали, намагаючись підійнятися на дерево — нічого хорошого від такого «хавальника» в третину розміру черевця хлопець не чекав. Почуття тиску на мозок мінялося ривками, стаючи то сильніше, то слабкіше — очевидно ця «зграя» увесь час міняла кількість ментально-атакуючих особин, намагаючись оволодіти свідомістю їжі, що засіла так високо і незручно.