Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
Заява генерала Павленка про те, що Жуков підмахував, зачіпає ще один вельми хворий нерв. Жуков клявся, що на бойових товаришів доносів не писав. Як цьому вірити, якщо він не пам'ятає, що підписував? Якщо він підмахував не дивлячись?
– 6 -
Цікаво простежити еволюцію поглядів Жукова на дане питання.
У листі письменникові В.Д. Соколову 2 березня 1964 року Жуков звинуватив Розвідувальне управління в повній неспроможності: «Наша агентурна розвідка, якою перед війною керував Голіков, працювала погано і вона не зуміла розкрити правдивих намірів гітлерівського верховного командування щодо військ, розташованих у Польщі. Наша агентурна розвідка не зуміла спростувати брехливу версію Гітлера про ненамір воювати з Радянським Союзом» (Георгій Жуков. Стенограма жовтневого (1957 р.) пленуму ЦК КПРС та інші документи. С. 518).
Однак через рік-два спливло чимало документів, які доводили: розвідку ні в чому звинувачувати. Тоді Жуков різко змінив свою точку зору і в мемуарах повідомив, що розвідка працювала чудово, вона розкрила сили німецьких військ, плани їх можливого використання та напрямки можливих ударів. Доповіді розвідки, за словами Жукова, «послідовно відображали розробку гітлерівським командуванням плану "Барбароса", а в одному з варіантів, по суті, відображена була суть цього плану».
Ось як стратегічного генія кидає! У 1964 році одне пише, а в 1969 це ж спростовує.
Вимушено визнавши, що розвідка свою справу зробила, Жукову довелося брехати в іншому: розвідка ж плани Гітлера розкрила, тільки йому, великому стратегу, вона не підпорядковувалась, і про її доповіді він нічого не знав.
Але й цю брехня він сам же і спростував. У тому ж листі письменнику Соколову Жуков дорікає Сталіну в нерозумінні ролі Генерального штабу. Адже Генеральний штаб, як сказано в листі геніального полководця, крім усього іншого, «організовує оперативно-стратегічну розвідку» (Там же. С. 515).
Коло доказів замкнулося.
Жуков оголошує, що розвідка працювала погано. Але в нього ж ми знаходимо докази того, що вона працювала чудово.
Жуков оголошує, що розвідка йому не підпорядковувалась. Але в нього ж ми знаходимо докази того, що головним організатором і керівником розвідки був Генеральний штаб, на чолі якого він сам і стояв.
Жуков копав яму Сталіну: мовляв, він, великий Жуков, вимагав підняти війська за тривогою, приготувати їх до відбиття вторгнення і т.д. і т.ін., а дурний Сталін не дозволяв привести війська в готовність... Але в цю яму сам Жуков і попав. Поміркуємо: чи міг Жуков перед війною вимагати від Сталіна рішучих дій з відбиття німецької агресії, якщо зовсім нічого не знав про підготовку такої агресії? Якщо про задуми Гітлера йому було невідомо? Якщо розвідка йому не підпорядковувалась і не доповідала про зосередження німецьких військ на радянських кордонах?
Тепер заперечимо генерал-лейтенанту Павленку.
По-перше, кожна людина відповідає за кожний свій підпис. Якщо ротний старшина підмахне не дивлячись, то може у віддалені місця загриміти. А може - і під розстріл. Жукова ставили на пост начальника Генерального штабу саме для того, щоб даремно не підмахував.
По-друге, якщо начальнику Генерального штабу доводиться підписувати десятки й сотні документів на день, отже, він - нездара. Такого треба гнати через повну професійну непридатність. Перед добрим начальником - чистий стіл. У хорошого начальника працюють підлеглі. Добрий начальник зобов'язаний так організувати роботу, щоб усю відповідальність перекласти на нижчих, щоб самому не підмахувати. Нехай заступники підмахують.
По-третє, повідомлення розвідки про майбутнє німецьке вторгнення було не одне, вони йшли потоком. Павленко сам каже про ці повідомлення у множині... Ось і виходить, що Жуков Георгій Костянтинович підмахнув не раз.
Він підмахував регулярно.
Розділ 9
Тільки особисто!
Культ особистості Жукова тиснув на всіх нас, в тому числі і на нашого брата.