Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди
- Автор: Харрис Джемма Элвин
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-0858-2, 978-617-12-1306-7, 978-617-12-1309-8
- Переводчик: Юрий Гриценко
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди». Краткое содержание книги:
Є багато способів виробити велику кількість електрики, але зазвичай це робить динамо-машина, особливий пристрій, який обертається силою пари`.
Звичайно, це не так просто. Насамперед потрібна енергія, щоб нагріти воду до пароподібного стану. Отримати цю енергію можна від самих атомів (це так звана ядерна енергія), або від Сонця, або від вітру, або просто спалюванням таких речей, як вугілля. Це все складні процеси. Але в результаті все, що нам потрібно зробити, – це ввімкнути перемикач або натиснути кнопку, і нехай маленькі електрони роблять свою справу.
З чого зроблені кістки?
Кістки – дивовижні. Ви можете уявляти їх собі білими, ламкими і млявими, але всередині нашого тіла вони сповнені життя.
Кістки складаються з дуже твердої речовини, усередині якої – безліч маленьких клітин. Кістки рожевого кольору, тому що в них дуже багато кровоносних судин. Кістки неймовірно сильні – такі само жорсткі, як залізо, але не ламкі. На щастя, кістку досить важко зламати, тому що кістковий матеріал – це дуже «розумна» суміш твердого мінералу, який містить багато кальцію, і міцного білка.
Кістки постійно змінюються, всередині і ззовні. Їхні форма і розмір змінюються відповідно до того, як росте ваше тіло, але навіть якщо ви вже дорослі, вони все ще можуть трохи змінитися. Це тому, що вони містять живі клітини. Деякі з цих клітин, які називаються остеобласти, можуть відкачувати новий кістковий матеріал. Інші називаються остеокласти, вони роз’їдають кістковий матеріал. Остеобласти й остеокласти разом стежать за тим, щоб кістка завжди мала форму і розмір, відповідні до навантажень, які вона приймає на себе.
Якщо розрізати навпіл кістку, наприклад стегнову, ви не побачите клітин. (Для цього потрібен мікроскоп.) Але ви побачите різницю між вмістом кістки в середині і на кінцях.
У середині стегнової кістки кісткова речовина формує товстий циліндр, або трубку, всередині якої міститься кістковий мозок. У дорослих організмах він складається переважно з жиру, а в молодих – із кровотворних клітин.
Зовсім інша картина на кінцях кістки. Немає порожнини для кісткового мозку, і майже все заповнено пористою кістковою матерією, що нагадує губку. Власне, це й називається губчастою кісткою. Звичайно, вона не м’яка, як губка, а дуже-дуже тверда.
Жива тканина і велика кількість кровоносних судин допомагають кістці ефективно відновлятися в разі перелому. Дуже важливо тримати зламані кінці кістки нерухомо – для цього лікар накладає на зламану руку чи ногу шину або гіпс. За кілька тижнів нова кісткова тканина виросте і «склеїть» краї перелому.
Сподіваюся, що ви згодні – кістки дивовижні!
Що робити, коли ти у човні без ïжі й води?
На щастя, зі мною це ніколи не траплялося. Я завжди беру з собою пакети їжі, і в мене є машина, яка робить питну воду з морської. Але якби в мене закінчилася їжа і машина зламалася, довелося б підійти до питання творчо.
Щоб їсти, я могла б ловити рибу. Але я ненавиджу це. Ціла група риб збирається під моїм човном, і з часом я розпізнаю деякі з них за розміром або шрамами на тілах. Я зовсім одна на човні, тож тільки риби складають мені компанію. Іноді я навіть розмовляю з ними. (Якщо вони коли-небудь відповідатимуть мені – я в біді.) Мені було б дуже важко ловити і вбивати їх, але якби я була досить голодною, думаю, довелося б зробити це.
Що стосується води, то я, щоб зловити дощ, використовувала б свій козирок від сонця. Але це було б досить складно. Часто дощ не йде протягом декількох днів або навіть тижнів. Або, якщо він іде, іноді буває так вітряно, що дощ летить горизонтально, і було б важко зловити його. Тож я могла б пошукати якийсь корабель і попросити води.
Я просто сподіваюся, що вони не дали б мені її у пластикових пляшках, тому що я бачу багато пластику, який плаває в океані, і намагаюся не використовувати пластмасові пляшки.
Отже, я просто добре готуватимуся до плавань, і сподіваюся, що ніколи не залишуся без їжі й води. Життя в океані важке – з хвилями, які іноді досить великі, щоб перекинути човен, і бурями, і акулами. Тож відчувати голод і спрагу – це вже занадто!
Як кішка завжди знаходить дорогу додому?