Гаррi Поттер i фiлософський камiнь
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-39-3
- Переводчик: Морозов Віктор
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррi Поттер i фiлософський камiнь». Краткое содержание книги:
Креб із Ґойлом, звісно, аж ніяк не були шмаркачами, але за Високим столом сиділо багато вчителів, тож слизеринці могли тільки стискати кулаки і скреготіти зубами.
— Я й сам будь-якої секунди справлюся з тобою, — пригрозив Мелфой. — Карочє, можна й сьогодні. Дуель чарівників. Лише на паличках — ніякого контакту… Що таке?.. Ніколи не чув про дуель чарівників?
— Звичайно, чув, — втрутився раптом Рон. — Я буду його секундантом, а хто твоїм?
Мелфой зміряв очима Креба і Ґойла.
— Креб, — вибрав він. — Опівночі, о'кей? Зустрічаємось у кімнаті трофеїв, її ніколи не замикають.
Коли Мелфой пішов, Гаррі подивився на Рона.
— Що за дуель чарівників? — запитав він. — І що означає бути секундантом?
— Ну, секундант замінює тебе в разі смерті, — недбало відповів Рон, нарешті доїдаючи вже холодний пиріжок. Помітивши, як змінилось обличчя Гаррі, він швиденько додав: — Але, розумієш, помирають тільки під час справжніх дуелей, зі справжніми чарівниками. Ви з Мелфоєм щонайбільше нашлете один на одного іскри. Жоден з вас ще не знає тих чарів, які завдають серйозної шкоди. До того ж я впевнений: він сподівався, що ти відмовишся.
— А що, як я махну паличкою, й нічого не трапиться?
— Тоді викинь її і розтовчи йому носа, — сказав Рон.
— Перепрошую.
Хлопці озирнулися: перед ними стояла Герміона Ґрейнджер.
— Тут можна десь спокійно повечеряти? — обурився Рон.
Зігнорувавши його, Герміона заговорила до Гаррі:
— Я випадково почула вашу розмову з Мелфоєм…
— Боюсь, не випадково, — пробурмотів Рон.
— …Ви не повинні блукати школою вночі. Подумайте про ті очки, які втратить Ґрифіндор, коли вас упіймають, а саме так воно й станеться. З вашого боку це дуже егоїстично.
— Не пхай свого носа до чужого проса! — відрубав Гаррі.
— Чао! — докинув Рон.
Хай там як, але день завершувався не найкраще, думав Гаррі, лежачи з розплющеними очима і прислухаючись, як засинають Дін та Шеймус (Невіл ще не повернувся з лікарні). Рон цілісінький вечір давав йому різні поради, наприклад: "Якщо він спробує прокльони, постарайся ухилитися, бо я не знаю, як їх блокувати". Ймовірність, що їх упіймає Філч або Місіс Норіс, була досить велика, і Гаррі відчував, що спокушає долю, вже вдруге порушуючи сьогодні шкільні правила. Але в пітьмі перед Гаррі постійно бовваніло вишкірене обличчя Мелфоя, тож сьогодні була добра нагода розквитатися з ним віч-на-віч. Її не можна було втрачати.
— Пів на дванадцяту, — прошепотів нарешті Рон. — Час іти.
Хлопці накинули халати, дістали свої чарівні палички й навшпиньки пройшли через кімнату, а тоді пробралися вниз гвинтовими сходами й дісталися ґрифіндорської вітальні. В каміні ще дотлівали жаринки, перетворивши всі крісла на чорні горбаті тіні. Вони вже майже дійшли до отвору за портретом, коли з найближчого до них крісла почувся голос:
— Гаррі, я не вірю, що ти підеш на таке. Замерехтів ліхтарик. У кріслі в рожевому халатику сиділа насуплена Герміона Ґрейнджер.
— Ти ! — люто засичав Рон. — Ану в ліжко!
— Краще б я розповіла твоєму братові, — огризнулася Герміона. — Персі — староста, він би швиденько це припинив.
Гаррі не міг повірити, що можна бути таким надокучливим.
— Ходімо, — сказав він Ронові. Штовхнув портрет Гладкої Пані й поліз у отвір.
Герміона і в гадці не мала так легко здаватися, тож полізла в отвір слідом за Роном, шиплячи, немов сердита гуска.
— Невже ви зовсім не дбаєте про Ґрифіндор, а думаєте тільки про себе? Я не хочу, щоб Слизерин виграв кубок гуртожитків, а через вас ми втратимо всі очки, які я заробила в професорки Макґонеґел, розповівши про перехідні замовляння.
— Іди геть!
— Гаразд, але я попередила вас! Ви ще згадаєте мої слова завтра в поїзді! Ви такі…
Але хлопцям так і не довелося почути, які вони, бо Герміона повернулася до портрета Гладкої Пані, щоб лізти назад, і побачила перед собою порожню раму. Гладка Пані пішла кудись із нічним візитом, тож Герміона не могла тепер повернутися до спальні.
— І що я маю робити? — розпачливо запитала вона.
— Роби, що хочеш, — відповів Рон. — Нам треба йти, ми запізнюємось.
Не встигли вони дійти до кінця коридору як Герміона їх наздогнала.
— Я піду з вами, — заявила вона.
— Ні, не підеш.
— Невже, по-вашому, я стоятиму тут, поки мене піймає Філч? А якщо він побачить нас утрьох, я скажу, що хотіла зупинити вас, і ви підтвердите, що це правда.
— Ото нахаба! — не стримався Рон.
— Ану, тихо! — урвав їх Гаррі. — Я щось чую. Чулося якесь сопіння.
— Місіс Норіс? — сполошився Рон, мружачись у темряві.
Але замість кицьки діти побачили Невіла. Скрутившись калачиком, він міцно спав на підлозі, але здригнувся й прокинувся, почувши їхню ходу.
— Добре, що ви мене знайшли! Я тут уже кілька годин. Не міг пригадати новий пароль, щоб дістатися до ліжка.
— Невіле, тихіше! Пароль — "Свиняче рило", але це тобі не допоможе, бо Гладка Пані кудись пішла.
— Як твоя рука? — запитав Гаррі.
— Чудово! — показав їм зап'ясток Невіл. — Мадам Помфрі вправила за секунду.
— Добре. Слухай, нам треба йти, побачимося потім…
— Не кидайте мене! — підвівся Невіл. — Я не хочу тут бути сам, повз мене вже двічі пролітав Кривавий Барон.
Рон подивився на годинник, а тоді люто зиркнув на Герміону і Невіла:
— Якщо через вас нас упіймають, я тоді точно вивчу Квірелове прокляття привидів і нашлю його на вас.
Герміона вже відкрила рота, можливо, щоб підказати Ронові, як посилати цей прокльон, але Гаррі засичав на неї й кивком голови звелів усім іти далі.